Від мису Такіль до Амбалакі, де висадилися експедиційні сили, відстань становила близько дванадцяти миль. Це було бідне місце, побудоване на невеликій скелі над морем, яка з південного боку спускалася до берега біля солоного озера. Оскільки не було сил, щоб протистояти висадці, людей легко висадили на піщаному пляжі, поза зоною дії батарей і поблизу солоного озера. Цей рух загрожував відвести росіян, які були в батареях у тил, і перервати їх зв'язок з Керчем, який знаходився в бухті, прихованій від погляду Амбалакі мисом Ак-Бурну.
О сорок першій годині дня, наближаючись до Кара-Бурну, величезний стовп білого диму кинувся до неба, розкрився, мов гігантська повітряна куля, а потім гуркіт, схожий на перший вибух грози, повідомив нам, що журнал вибухнув. О чверть на другу стався ще один гучний вибух, і разом з димом у повітря було викинуто величезну кількість землі. Третій магазин підірвався о двадцять п'ять хвилин на другу. Величезний вибух, який, здавалося, сколихнув море і повітря, стався близько третьої години; а о пів на годину три кілька стовпів диму злилися в один і стільки ж вибухів, відлуння яких разом гуркотіло й гриміло, оголосили, що росіяни знищують свої останні магазини. Було видно, як вони відступали, одні через пагорби за Керчем, інші в напрямку Єнікале.