Частина 11

На п’яти з цих гірських хребтів, що виходили на дорогу до Балаклави, група з 2000 турків активно займалася будівництвом земляних укріплень для редутів під керівництвом капітана Вагмана, прусського офіцера-інженера, який перебував під наказом сера Джона Бургойна. У кожному з цих фортів було розміщено по дві важкі гармати та 250 турків. Ці бідолахи працювали дуже охоче і невтомно, хоч і зазнавали найбільших нестатків. З якоїсь таємничої причини чи іншої, турецький уряд послав замість ветеранів, які воювали під керівництвом Омара-паші, солдатів, які прослужили лише два роки, останні побори Порти, багато з яких належали до невоюючого класу цирульників, кравців і дрібних крамарів. І все ж вони були терплячі, витривалі й сильні — як мені соромно казати, які терплячі. Мені було сказано, з найвищого авторитету, що цих людей висадили на берег без найменшої турботи про їхнє харчування, за винятком того, що трохи марсельського печива було відправлено на берег для їх використання. Невдовзі вони виснажилися — чоловікам більше нічого не було. На випускний вечір Алми до 10 жовтня на всю групу було лише по два бісквіти! Решту їжі їм доводилося здобувати дорогою, як могли, а в негостинній і спустошеній країні вони не могли знайти єдиної розради — тютюну; вони все одно маршували й працювали день за днем, збираючи дорогою прожиток, як могли, і цих гордих османів насправді бачили, як вони ходили по наших таборах, шукаючи шматки бракованого печива. Але їхні печалі обернулися на радість, бо британці годували їх, і вони ніколи не харчувалися такою їжею, відколи Магомет зарахував свою першу армію вірних. Вони насолоджувалися кавою, цукром, рисом і печивом, але багато хто з істинно віруючих були сильно стурбовані тим, що наша солона яловичина, яка, на їхню думку, може бути замаскованою свининою, і вони піддали її дивним випробуванням, перш ніж вона була поєднана з османською плоттю та кров’ю.