З французького соку перед Мамелоном можна було в цей період покласти руку на абаттис Малакова! Іноді це був небезпечний експеримент. Майор Грем втратив руку спробувати це на любителя», бо його вдарили, коли він повертався в траншею; справді, це було предметом зауваження, що аматори та офіцери, які тоді нещодавно прийшли в окопи, зазнавали ударів частіше, ніж це відповідало правилам пропорції. Містер Гамбіє, мічман «Кюракоа», як любитель пішов на передову паралель лівої атаки і вистрілив у російського стрільця; він отримав винагороду залпом від кількох ворогів, і за іншу мить він піднявся на ношах з м’ячем у обидва стегна. Дуже часто було чути: «Бідолашного Сміта вбито; тільки уявіть — його перша ніч в окопах». «Джонс втратив ногу вчора ввечері; приєднався до нас лише цього тижня, і це його друга ніч на чергуванні» тощо. Росіяни, звичайно, постраждали так само, але я сумніваюся, що в них було багато аматорів. Їм цілком вистачило законних боїв, і їхні втрати були величезними.
3 вересня, о чверть на дев'яту вечора, сильний стрілецький вогонь ліворуч від «Малакова» показав, що ворог атакує. Ніч була темна, але ясна, і протягом півгодини наші шеренги спалахували швидким, переривчастим світлом. Безупинно брязкали мушкетні стрільби. Батареї Чепмена й Гордона відчинилися на весь голос, а батареї Редана, Малакова, Гардена й Бараку відповіли ревом боєприпасів. Коли стрілецький вогонь замерехтів і згас, на чверть години почалося загальне кружляння снарядів, так що світло самих зірок було затемнено, а їхню владу узурпував блукаючий політ цих залізних куль. Двадцять чи тридцять цих вогняних кривих, що роздирають повітря на частини й вимовляють своє пронизливе «ту віт! тю віт! тю віт!», описуючи свій сердитий політ у небі, можна було порахувати й почути одразу. Поки це тривало, це була одна з найгарячіших подій, які ми коли-небудь переживали.