Договірних держав, привілеями та імунітетами яких вони володіють. Будь-яка гарантуюча держава не може здійснювати над ними виключний захист. Немає окремого права на втручання у їхні внутрішні справи.
ст. XXVIII. Князівство Сербія продовжить утримувати Високу Порту відповідно до Імператорських капелюхів, які закріплюють і визначають його права та імунітети, відтепер покладені під колективну гарантію Договірних держав.
Внаслідок цього згадане князівство збереже свою незалежну та національну адміністрацію, а також повну свободу віросповідання, законодавства, торгівлі та судноплавства.
ст. XXIX. Право гарнізону Високої Порти, передбачене попередніми постановами, зберігається. Жодне збройне втручання в Сербію не може мати місце без попередньої згоди між Високими Договірними Державами.
Договір між її величністю, імператором Австрії, та імператором Франції, що гарантує незалежність і цілісність Османської імперії.
Підписано в Парижі 15 квітня 185G. Обмін ратифікаційними грамотами в Парижі 29 квітня 1856 р.
ст. I. Високі Договірні Сторони спільно та окремо гарантують незалежність і цілісність Османської імперії, зафіксовану в Договорі, укладеному в Парижі тридцятого березня тисяча вісімсот п'ятдесят шостого року.
ст. II. Будь-яке порушення положень згаданого Договору буде розглядатися державами, що підписали цей Договір, як casus belli. Вони дійдуть згоди з Високою Портою щодо заходів, які стали необхідними, і негайно визначать між собою застосування своїх військових і морських сил.
ДЕНОНСАЦІЯ ПАРИЖЬКОГО ДОГОВОРУ.
Ерл Гранвіль до сера А. Б’юкенена.
МЗС, 10 листопада 1870 р.
Пане, барон Бруннов надіслав мені вчора повідомлення про Конвенцію між імператором Росії та султаном, яка обмежує їхні військово-морські сили в Чорному морі, підписану в Парижі 30 березня 1856 року, на яку ви посилаєтеся у своїй телеграмі від вчорашнього дня.
У моїй вчорашній депеші я розповів вам про те, що сталося між нами, а тепер пропоную поспостерігати за князем Горчаковим.
депеші 19 і 20 ульт, передані мені при тій нагоді російським послом.
Князь Горчаков заявляє з боку Його Імператорської Величності, що Договір 1856 року було порушено в різних відношеннях до шкоди Росії, а особливо у випадку Князівств, проти явного протесту його представника, і що внаслідок цих порушень Росія має право відмовитися від тих положень Договору, які безпосередньо торкаються її інтересів.
Тоді було оголошено, що вона більше не буде зв’язана договорами, які обмежують її права на суверенітет у Чорному морі.