Частина 23

Пройшовши ліворуч від кінноти, я здобув схил пагорба саме тоді, коли великий загін французьких військ увінчав його на подвійному пасі, розгорнувся й одразу ж кинувся вниз до акведуку, де сильна колона росіян, захищена сильним вогнем артилерії на гребні хребта, зміцнювала свою позицію проти виснажених французів. Цей новий полк, атакуючи їх з надзвичайною завзятістю з флангу, буквально змітав росіян, як мух у акведук, або котив їх стрімголов з його крутих берегів; і в ту саму мить французька батарея праворуч від мене, яка належала, як мені здається, імператорській гвардії, накинулася на розбитий натовп виноградом і розірвала їх на атоми. Ця колона була, так би мовити, головою другої атаки на лінії, і, виникнувши крізь летючу масу, інший корпус російської піхоти, з вирівняними багнетами, знову просунувся з великою стійкістю до акведуку. око бачило праворуч, плоскі кашкети й сірі кітелі марширували до позиції союзників або відривалися від далеких резервів, які то тут, то там виднілися, ховаючись серед пагорбів. Коли французька батарея відкрилася, російська батарея була виділена для відповіді. і відвести їхній вогонь; але наші хоробрі союзники сприйняли їхні удари з великою відвагою та холоднокровністю, і ні на хвилину не відволікалися від своєї справи — розібратися з піхотною колоною, голова якої була повністю розбита на шматки за дві хвилини. Тоді офіцери зупинили його і марно намагалися розгорнути fchem — колона, коливаючись і звиваючись, як велика змія, почала розповзатися від дальнього кінця, як віяло, і відступати в тил. Черговий грім винограду, і вони відступають рівниною.