Дещо дивним виглядає те, що генерали не розвідували російську позицію. Вони не розвідували «Алму» і не здобували жодної інформації щодо сили ворога чи території, яку вони окупували. Вони навіть узгодили свій план ще до того, як узагалі побачили ворога, покладаючись на хоробрість військ не лише для того, щоб змусити росіян відійти від їхніх ліній, але, якщо необхідно, переплисти або переплисти струмок невідомої глибини з крутими гнилими берегами, мости через які могли, як вони знали, і, безумовно, повинні були, згідно з практикою війни, бути фактично знищеними ворогом, щоб змусити проходження гармат майже неможливо. Спочатку ми прослідкуємо за нападом французів. Повернувшись до своїх військ, Боске з бригадою д'Отмарра, а за нею артилерія, рушили до села, тоді як бригаді генерала Буа було вказано пройти маршем до самого гирла річки та піднятися першою із зазначених стежок, перетнувши мілководдя, одним ходом.
напилок до пояса на вузькому ребрі твердого піску, який знайшли офіцери «Роланда». Артилерія бригади, не змогла пройти, була відправлена назад, щоб приєднатися до артилерії бригади ті'Отемарре; а солдати бригади Буа, перетнувши річку, почали підніматися крутими стежками на вершину протилежної висоти, не зустрічаючи жодної перешкоди з боку ворога, якого, справді, відкинули від узбережжя важкі гармати пароплавів.