Оскільки ця битва справді вирішила падіння міста, оскільки вона дозволила союзникам продовжувати, не побоюючись переслідувань, озброєння тих величезних батарей, які знищили б усі війська Росії в стінах Севастополя, можливо, не буде нецікаво додати доповіді генерала Сімпсона, який запізнився на полі, та генерала Деліа Мармора, який брав активну участь у керуванні операціями. Сардинці в цей пам'ятний день. Генерал Сімпсон писав наступне:
Перед Севастополем, 18 серпня.
Мій Луд, — У своїй депеші від 14-ї хвилини я повідомив вашу світлість, що у мене є підстави вважати, що росіяни спробують енергійною атакою змусити нас зняти облогу! Це вони намагалися зробити вранці 16-го, але результат був чудовим для тих із військ союзників, яким пощастило брати участь у бою.
Акція почалася ще до світанку, коли важка колона росіян «під командуванням генерала Ліпранді, що складалася з 6-ї та 17-ї дивізій, з 4-ю та 7-ю дивізіями в резерві, атакувала передові пости сардинців. Територія, зайнята ними, знаходиться на командних пагорбах праворуч від позиції, на лівому березі річки Сухайя, де вона утворює свій вузол. з Черною, з двома передовими постами на протилежному боці, вони трималися з великою відвагою протягом тривалого часу;