свої обов'язки після кількох тижнів досвіду. Хоча є багато нарікань на грубість новобранців, вони ніщо в порівнянні з обуренням проти грубості хлопців, яких відправляють офіцерами до Криму і яких вимушено потрібно відправити на відповідальні посади в окопи. Посилання на щоденні Загальні накази задовольнить будь-яку правдивість цього обурення. Число офіцерів, які хворіють і яких відправляють додому, або в Скутарі, або на борт корабля, зростає, і не виявлено, що нещодавно прибулі полки становлять найменшу частину тих, хто виснажується втомою і через кілька днів служби знижується від доброго здоров’я до стану хвороби. Старі офіцери, звісно, бурчать, а похмурі ветерани, які залишилися у своїх полках від початку кампанії, обурюються тим, що мають за товаришів хлопців, які, не з власної вини, абсолютно безпорадні й неефективні, а потім невдовзі хворіють і залишають обов’язки в полку виконувати своїх перевантажених старших. Чому б вакантні місця в полках тут не заповнити з полків, дислокованих деінде? Такого курсу дотримувались у війні в Китаї, у наших індійських війнах і, я вірю, у тривалій війні, і це забезпечило послуги досвідчених солдатів. В останніх полках є багато прапорщиків чотирирічного, п’ятирічного та шестирічного стажу, тоді як важко було б знайти багато лейтенантів, які бачили стільки служби в будь-якому полку, який був тут від початку війни.
«З усім нашим досвідом ми все ще допускаємо існування абсурдів і аномалій. Близько 100 лікарів хворіють від перевтоми або огиди, і все ж у нас є цивільні лікарні на Дарданеллах, які утримуються за певні кошти, в яких медикам так мало роботи, що вони приходять до табору, щоб «рекламувати» пацієнтів і практикувати. Хірурги кажуть, що, оскільки цілком очевидно, уряд ніколи не віддасть їм жодної честі чи винагороди, окрім простого підвищення та оплати послуг, вони буде дивитися лише на останнього, і можна легко уявити, з яким настроєм вони будуть служити у випадках, коли вони зможуть уникнути необхідності енергійних зусиль щоб представляти своє тіло, ці скарги є відлунням голосів у таборі, достатньо гучним, щоб їх почули, і тому я повідомляю про них».
Сардинці, акліматизовані, охоплені тріумфом і чекаючи ще однієї нагоди випробувати свою сталь, сформували чудовий корпус приблизно з 8000 ефективних багнетів, і турки могли отримати близько 13 000 сильних. Французи, незважаючи на їхні втрати під час захоплення Мамелона, під час штурму 18 червня і, перш за все, в траншеях, де вони мали в середньому 150 hors de combat за «тихих ночей» і, можливо, вдвічі більше, коли ворог був зайнятий, могли виставити ворогу 55 000 багнетів.