У таборі всі негідники Леванту, які могли переправитися через Чорне море, заробляли невеликі статки на продажу за величезними цінами наймерзенніших предметів споживання, якими нас змушувала вживати лише необхідність; також можна було побачити кількох чесних торговців, які похмуро сиділи у своїх кіосках і сумували через свою чесність, що швидко зникає. Наскільки мені відомо, серед цих слуг британської армії не було тоді жодного англійця, хоча найбільша жилка самородків, яка коли-небудь зачаровувала натовп пустелі, була як шлак і бруд для багатства, яке можна було реалізувати в цьому гнійному натовпі. Погоничі верблюдів, арабаджи, дикуни з дикими очима та дивного вигляду з глухих куточків Малої Азії, одягнені, мабуть, у здобич хору «Набукко» чи «Семіраміди», з цікавістю прокрадалися крізь солдатів, дуже збентежені суперечливими почуттями страху перед маршалом-ректорам і любові до грабіжництва. Потім був дивний на вигляд акр або два землі з низькою стіною навколо нього. який виглядав так, ніби всі кроти на світі жили під ним і трудилися вночі та вдень, — настільки він був укритий горбами землі, крізь які прозирало лахміття та кістки. Це був турецький могильник, і він був дуже відвідуваний. Цілий день можна було побачити маленькі групи, які стікаються до нього вниз по схилах пагорба, і повертаються з порожніми підстилками. Вони також перетворили один або два виноградники на кладовища, а також вибрали тихий куточок серед пагорбів для тієї ж мети. Наш більш пристойний цвинтар знаходився за містом, в
* Оскільки це було написано, виявляється, що Крим має бути благословенний російською залізницею до Феодосії; але сумнівно, чи буде він використаний для інших і кращих об’єктів, ніж той, для якого залізниця була вперше покладена на його ґрунт.
низина, близько до моря. Невдовзі її перетнула залізниця й накрили навісами, так що всі сліди могил були стерті.
Якби Бірнам-Вуд був сформований із комісій угод, Макбет, можливо, побачив, що його найгірші підозри здійснилися. Він бачив буквально милі людей, а також мулів і поні, які пробивалися крізь багнюку з дошками — лише дошками. У безвітряну погоду вони добре ладнали, але подув вітру зупинив просування, а сильний порив поклав людей і коней у багно* Проте вони повільно рухалися до табору, але як важко було взяти навіть одну хатину, і яку велику кількість деревини довелося перевезти, перш ніж будівництво було завершено.