Усі знаки майбутньої експедиції охоче збирали й розповсюджували по таборах. Кілька човнів, замовлених адміралом Ліонсом у Константинополі, тепер прибули до Варни, і їх конструкція показала, що вони призначені для висадки військ. Кожне судно складалося з двох великих турецьких босфорських човнів, довжиною близько п’ятдесяти футів і шириною приблизно вісім футів, скріплених разом і покритих зверху дошками, щоб утворити щось на кшталт плоту, які затягували воду на глибину більше одного фута і здатні висадити на берег дві важкі гармати та їхніх людей або перевозити 150 чи 200 людей з найбільшою легкістю. Флот був зібраний у затоці і складався з пароплавів величини та швидкості, які досі не були відомі жодній військовій операції, а також з вітрильних суден, які самі по собі становили б грізний флот. Було підраховано, що висадку 20 000 човнів наших пароплавів можна здійснити за дві години. Кавалерією було б важче керувати; але в цей час наша сила в цій зброї була не дуже великою, тому що ми мали двох генералів, які командували силою, яка зібрала в Криму менше 1200 шабель. Артилерія під командуванням генерала Катора складалася з облогового ешелону (30 гармат), яким командував полковник Гамбія; Королівська кінна артилерія, полковник Стренджвейс; артилерія легкої дивізії, полковник Дакрес; Першої дивізії полковник Лейк; другої дивізії полковник Дюпюї; і з третьої дивізії полковник Фіцмаєр. Кожен дивізіон мав дванадцять польових гармат, так що всього було сорок вісім польових гармат. Війська C і I королівської кінної артилерії діяли разом з кавалерією.
Але армії союзників збиралися розпочати кар’єру активної війни та втекти з місця, наповненого спогадами про смерть, невикуплену променем слави. Ні для кого не було секретом, що в середині липня рада генералів і адміралів більшістю голосів подолала сумніви деяких і ухвалила рішення про експедицію до Криму відповідно до позитивних наказів англійського кабінету та менш рішучих пропозицій імператора Франції. Цей проект був затриманий хворобами та лихами, які впали на французьку та англійську армії, але він не був покинутий.