чуттєвий місяць, зі стиснутими товстими губами, простежувалися, якщо фізіономія має правду, величезну твердість і рішучість. Підборіддя, повне і квадратне, виявляло ті ж якості, які також можна було помітити в загальній формі голови. Хто пам'ятає пам'ятник Радецькому, на Великій виставці, зрозуміє, що це означає. Усі грубіші риси обличчя, грубий ніс і легка випуклість вилиць з лишком компенсувалися швидким, проникливим і виразним поглядом, сповненим тихої відваги й геніальності, і спокійним, хоча й досить упертим чолом, позначеним зморшками думки, що піднімався над густою кудлатою бровою. Особисто він здавався скоріше нижчим, ніж вищим звичайного зросту; але його кінь, добре навчений сірий, був не таким високим, як англійські екіпажі поряд з ним, і він справді міг бути вищим за п’ять футів сім чи вісім. Його фігура була легкою, вільною та активною, а його сидіння на коні, хоч і надто турецьке для наших уявлень про кінну пристойність, було твердим і легким. Він був у білих рукавичках і охайних черевиках, і в цілому він би добре пройшов перевірку на рингу в Гайд-парку як тихий джентльмен із гарним одягом. Його штаб був аж ніяк не таким гарним, але кілька гусарів конвою були кремезними, солдатськими хлопцями. Один з них очолював міцного каштанового араба, який був бойовим десантником паші.
Коли він проїжджав повз, війська показали зброю, і коли він дійшов до кінця шеренги, вони розбилися в колону, вирушили вперед і виконали кілька простих маневрів у польових умовах, на превелику радість паші. Коли чоловіки рушили після вправ приблизно три чверті години, кіннота підійшла повною риссю й одразу привернула увагу паші. Було півтора ескадрону 17-го уланського полку, загін 8-го та загін 11-го гусарського полку. Артилерійські та драгунські коні були на воді. Близько шостої години, оглянувши турків на рівнині, він поїхав до Варни. Сер Джордж Браун невдовзі повернувся після сорока-мильної подорожі під дощем і поїхав до бригадного генерала. Він був дуже розчарований тим, що не встиг прийняти Омара-пашу.