Французам у Мамелоні доводилося підтримувати себе під не менш сильним вогнем, ніж англійцям у Кар’єрах. Деякі частини заводу Малакоффа, транспортування, батареї Стренду позаду і навіть деякі батареї Інкермана могли їм завадити, і вони зазнали значних збитків у перші дні після їхнього перебування там. Нічні атаки почалися флотами; 16-го Трибуна, Хайфліер, Террібл, Міранда, Нігер,
Стріла, Гадюка, Змія та Везер стояли вночі та відкрили потужний вогонь по місту разом з деякими французькими пароплавами, тоді як Дунай і катери Moijal Albert випустили ракети на це місце. 17-го числа Sidon, Highflier, Miranda, Viper, Snake і Princess Royal знову набігли, але ворог дістався до них і кілька разів знищив деякі кораблі; і нам довелося оплакувати втрату капітана Лайонса з «Міранди», якого поранило осколком снаряда, від чого він невдовзі помер у Лікарні Терапії.
16 червня на військовій раді було вирішено, що після тригодинної канонади з усіх батарей союзників наступ має відбутися вранці 18 червня. Наше озброєння складалося з тридцяти 13-дюймових мінометів, двадцяти чотирьох 10-дюймових мінометів, семи 8-дюймових мінометів, сорока дев'яти 32-фунтових, сорока шести 8-дюймових гармат, восьми 10-дюймових гармат, восьми 68-фунтових: загалом сто шістдесят шість гармат. У французів було близько двохсот вісімдесяти буш-а-фе. Депеша лорда Реглана від 19 червня стверджує, що було вирішено підтримувати вогонь протягом двох годин після світанку; але ввечері 17-го маршал Пелісьє надіслав до нашої штаб-квартири депешу про те, що, оскільки французька піхота не може бути розміщена в траншеях вранці, щоб ворог її не побачив, він вирішив атакувати це місце на світанку, без будь-якої попередньої канонади вранці. Лорд Реглан прийняв цю зміну плану атаки, хоча це суперечило його особистій думці, і надіслав накази дивізійним генералам виконати їх. Серу Джорджу Брауну, який, як зрозуміли, вважав, що напад на Редан дуже сумнівний, отримав наказ вжити заходів.