Вся остання частина серпня минула тихо: росіяни були напоготові, щоб протистояти штурму — ми готувалися зустріти напад, за чутками, на наші лінії. Після провалу 18 червня наша канонада затихла. Ми говорили про це як про ослаблення і вважали його вимерлим. Князь Горчаков запевняв світ, що це було просто свіб, слабкий феєрверк, який не завдав жодної шкоди цим міцним росіянам і не завдав їхнім військам незручностей; і все ж, так чи інакше, між 18 червня та 18 липня не менше восьми тисяч гарненьких маленьких залізних кульок діаметром вісім, десять і тринадцять дюймів, що падали вагою від п’ятдесяти до дев’яноста тонн, було відкладено всередині ліній Севастополя, і кожен, що вибухнув, викинув приблизно шість чи вісім осколків, вагою кілька фунтів кожен, на відстань у два. або триста ярдів, якщо вони не були зупинені в дорозі траверсом або сухожиллям.
Влада вжила активних заходів, щоб скоротити розміри величезного села поселенських будинків у Кадікой. Оскільки було повідомлення, що ярмарок був шпигунським гніздом — що на пагорбах позаду нього, у напрямку Карані, час від часу запалювалися дивні вогнища, на які відповідали росіяни на плато Маккензі, а люди приходили та відходили, як вони вказували, без будь-яких перешкод для їх пересування, було вирішено тримати його межі під більшим контролем і наглядом.
Деяким підрозділам вдалося зібрати значні запаси заздалегідь і майже в очікуванні зими, але пальне доставлялося de die in diem дуже неекономним процесом. Не було чимось незвичайним побачити вервечку чудових іспанських мулів і поні, кожен з яких коштував кругленьку суму, що прибули з Касача чи Балаклави з парою міцних гілок, прив’язаних з обох боків до їхніх в’ючних сідел, кінці яких волочилися по землі, а погоничі підганяли їх на повній швидкості. Належний вантаж деревини для мула становить 2001b. Судячи зі зважених вантажів, які я бачив, насправді вони перевозили менше 1001 б., і в той же час дорогі в’ючні сідла були зіпсовані, а тварини постраждали та постраждали від такого незграбного способу перевезення. Тоді я не міг не вигукнути: «Як летять гроші! Якби містер Джон міг не стояти на одній із вершин пагорба в Криму, і якби, потішивши своє серце виглядом свого чудового флоту, що велично пливе на воді за межами *обложеного міста», — радіючи за своїх хоробрих синів, чиї білі намети всіяли коричневий степ ряд за рядом, — і потираючи руки — від захвату від грому своїх батарей — він би просто протер окуляри й подивився на менш чудові й захоплюючі частини сцени, він мав би якісь неприємні поколювання в кишенях, залежно від цього».
— Куди подінуться всі ці коні?
«О, це іспанські коні, яких артилерія відлила, і їх продадуть як непридатні для служби».