Марнотратство майна, як і життя на війні, є величезним, і багато чого з цього здається неминучим. Я твердо переконаний, що на глибину три фути вся набережна в Балаклаві, біля причалу Наркомату, була в цей час бетоном із кукурудзи. Нерідко було бачити хорватського чи турецького робітника, який повільно перевалювався з мішком на спині, з якого кукурудза струменем падала йому на п’яти, доки він не прибув із корабля до магазину, а потім побачити, як він кладе згорнутий і в’ялий мішок на купу з великою вагою та задоволенням від того, що йому вдалося зменшити свій вантаж на кожному кроці. На різних складах дивізійних комісаріатів відбулися величезні втрати зерна з тих самих причин, а також від перекладання мішків і розподілу пайків. Але запобігти цим втратам, які вважалися побічними для воєнного стану, здавалося неможливим. Оу влада розв'язала винищувальну війну проти продавців спиртних напоїв і, перш за все, проти імпортерів ракі. Цей лиходійський дух запалював мізки людей і зводив їх з розуму; він мав усі огидні властивості свіжого рому чи молодого віскі, але впливав на нервову систему більш шкідливо й викликав прострацію, яка часто закінчувалася смертю. Це був жахливо дешевий, безбарвний, як джин, зі смаком поганого анісу та вогняним пекучим присмаком на язиці, і був майже чистим алкоголем, за винятком фальсифікатів, які додають смаку. Власники були змушені запустити отруту в море, а потім миттєво покинути Крим.
Кожен буфетник чи комірник, на території якого був помічений п’яний солдат, незалежно від приводу, був оштрафований на п’ять фунтів стерлінгів за кожного, а лише з цього джерела у ректора-маршала було більше грошей, ніж він знав, що робити. Але вони є заможною расою, ці соціальні стерв’ятники — багато з них королівські стерв’ятники — респектабельні хижі птахи, з доглянутим оперенням і пристойною поведінкою — інші просто «ад’ютанти», брудні та хижі. Сатлерів з Кадікой мало хвилювали штрафи в 5 фунтів стерлінгів, тоді як вони могли отримати 6 днів. дюжина для прихваток і 2с. фунт за сало sub nomine butter, і вони платили податки, як лорди, або радше набагато охочіше, тепер, коли прибутковий податок тисне на бідну знать. податки! — про що говорить чоловік? Тим не менш, це цілком вірно. У місті Кадікой існувала моя зареєстрована корпорація з мером і олдерменами, або міськими радниками, і енергійним адміністративним персоналом, який здивував би старших братів у Гілдхоллі. У них була техніка сміттярів і каналізаторів, і вони платили приблизно 120 фунтів стерлінгів на місяць за те, щоб утримувати своє місто в порядку. Але сатлери, їдальні та провіант були марні без доріг, і восени 1855 року про це чули частіше, і про це думали більше, ніж про що інше.