Вночі експедиція трохи змінила свій курс на схід і стала ближче до землі. Ніч була гарна, але гострота повітря говорила про наближення зими. Дві сильні зливи з градом, які періодично падали вранці, вкрили палуби шарами льоду завтовшки в пару дюймів, але сонце та мітла незабаром усунули їх. Рано вранці 12 числа, відразу після світанку, на нашому лівому (або лівому) борті було видно темну смугу, яка стала об’єктом інтересу та обговорення: одні стверджували, що це земля, інші вважали, що хмарна земля. Сонце, що сходить, вирішило питання на користь тих, хто зберігав ґрунтовність зовнішнього вигляду. Це справді був берег Криму.
Перше враження, коли ми наближалися, полягало в тому, що узбережжя надзвичайно схоже на дюни, які укріплюють північні береги Ла Бель Франс проти її давнього ворога Нептуна; але коли провідні кораблі підійшли на відстань 18 або 20 миль, стало очевидно, що місцевість за береговою лінією була досить добре окультурена до краю піску. За допомогою скла можна було розгледіти купи дерев, дуже нечисленних і широких одна від одної, і нарешті на березі моря виднівся побілений фермерський будинок чи рибальська станція, оточена флігелями. Земля, очевидно, була виступом, бо з обох кінців вона звужувалася до тонкої лінії, яку міраж піднімав над морським обрієм і губився в повітрі. Насправді ми вдарили по узбережжю на південь від мису Таркан. О сьомій годині побачили дивовижне плоскогір'я в зовсім протилежному напрямку, а саме, з нашого правого або правого борту, показуючи, що ми натикаємося на глибоке поглиблення узбережжя. Поступово, у міру того, як ми просувалися, цей пагорб, який мав форму зрізаного конуса, став дуже видатним об’єктом, і загалом мав бути Чатир-Даг, чудова гора висотою близько 5000 футів на схід від Севастополя. Оскільки протягом ночі курс не було задано, флот сильно розсіявся, і було видно, що він рулить у всіх напрямках. О 9:30 ранку пароплав, що веде другий дивізіон, був зупинений, його голова лежить N.E. Інші дивізії «уповільнювали» і зупинялися також, або прискорювали свою швидкість, залежно від того, як вони опинилися перед або позаду своїх позицій.
О 10 годині ранку на північному заході з’явився флот з одинадцяти військових, який прямував до нас. Дали сигнал закривати і тримати в порядку. О чверть на десяту пролунав сигнал керма E.N.E. за компасом. Ця несподівана зміна курсу нас усіх дуже спантеличила, і тому нам було наказано повернутися тим самим курсом, яким ми щойно прийшли. Близько 8 години ранку ми були приблизно на 44 45 шир., 32 30 довжини, коли почали відходити від суші до нашого початкового місця зустрічі. Середня швидкість експедиції становила близько трьох миль на годину. О першій годині ми направили через К. на В., флот о