І добре грали. Правда, театр був ампутаційним домом бригади, але ніяких роздумів про його майбутнє і минуле використання зіпсувало відчуття теперішнього задоволення. Сцена3 була обставлена з Лондона, актори з Бригади. Була приємна дівчина з балету, яка о третій годині ночі мусила йти в траншею, щоб працювати на 68-фунтовому балеті, а Розу втілив молодий помічник боцмана. Пісень було багато, з легким присмаком полубака та реѣреном гучних гармат, які гуркотіли по яру з передньої частини; але всі вони були високо оцінені, і танець був визнаний гідним Її Величності до того, як Терпсихора та містер Ламлі пішли на пенсію. Крім того, модні та відомі персони не бажали прикрашати виставу своєю присутністю та полегшити масу з 2000 простолюдинів, які так доброзичливо раділи, сміялися та аплодували. «Герцог Ньюкаслський» звернув особливу увагу на Deaf as a Post і став на біс під хорнпайп. Лорд Рокебі був таким же старанним, як і його світлість. Відчуття насолоди не затьмарювали далекобійні гармати, які час від часу стріляли біля театру; а якщо глядачів веселили, то й виконавців, які діяли з дивовижним духом і смаком. Що б подумали про все це старий Бенбоу чи старий похмурий Клаудслі Шовелл?
Рано вранці 1 вересня відбулася вилазка на передові траншеї нашої правої атаки, і росіяни вели дуже сильний вогонь по наших робочих групах.