Частина 33

Була дуже популярна в російському таборі розповідь про події війни, в якій князь Менщиков був виставлений на глузування, а союзники — на суворий сарказм. Менщиков буд. описано, як він дивився з вікна будинку в Бакшисераї і запитував новини з Севастополя; Приходить кур'єр за кур'єром і каже: "Ой! Севастополь безпечний". — «А що союзники роблять?» — «Ой! Балаклавські будинки ламають> і виноград їдять». Одні і ті ж новини день-два. Нарешті кур’єр повідомив йому, що союзники ріжуть гілля в долинах і копають великі борозни за три чверті милі від місця. «Я заявляю, що вони збираються взяти його в облогу», — каже він; "і, якщо так, я повинен захистити це". І тому він посилає за своїми інженерами. Вони спочатку думають, що союзники, введені в оману давніми традиціями про копальні, мабуть, копають золото; але нарешті вони проводять розвідку, і, виявивши, що союзники справді наближаються, вони кажуть: «Ну, ми ще встигнемо підкинути роботи», і так вони складають свої плани, і Тодлебен каже: «Дайте мені п’ять днів, і я встановлю три гармати для їхніх двох», а Менщиков танцює і співає: «Ха-ха! Ти врятував Севастополь!» Росіяни були здивовані. на власний успіх; перш за все, їх здивувала безтурботність і відсутність пильності серед союзників. Вони розповідали історії про те, як обкрадали наших вартових і виводили їх, а також про те, як вночі кидалися в наші окопи і знаходили людей, що спали в своїх ковдрах; вони з великою радістю розповідали про полон сержанта та п’ятьох чоловіків удень, усі здорові уві сні (бідолашних, погано нагодованих, погано одягнених і працюючих понад силу людської природи!) в одному з ярів у напрямку до Інкермана.