«Під стінами будинку, в якому ми отаборилися, серед садів і виноградників стоїть зруйнована вілла з мармуровими фонтанами і гарними кімнатами. Вона пограбована і зруйнована, як і решта, але вона спокушає нашу групу пірнути вниз крізь хмиз і густий чагарник, переплетений «терном Христа» і довгими повзучими рослинами, до виступу, на якому вона Тиша, порушувана лише криком орлів, що ширяють над скелями, і голосами птахів у гаях, написано на стінах «Мальхер а-ля». татари заявляють, що це були самі росіяни. Багато хто вважає, що саме ці татари брали немалу участь у розграбуванні та руйнуванні літніх палаців їхніх господарів і завойовників. Ми знаємо з досвіду, що під час походу на Себас-
Тополь, кожне село, кожна маленька вілла та ферма були розграбовані та знищені ворогом, а Бурлюк, Ескель, Мамашай, Бельбек тощо були в руїнах ще до того, як наші аванпости досягли їх. Докази поки що проти росіян. Оскільки стіни та дахи цих будинків недоторкані, здалеку вони виглядають такими ж мальовничими та гарними, як і раніше, і лише при наближенні стають помітні сліди руки спойлера.