Французів ніде не було видно, і на запит ми дізналися, що їхній флот з кількома транспортами під їх керівництвом вирушив у попередню п’ятницю, суботу та неділю та мав зустрітися на Фідонісі, або Зміїному острові, біля гирла Дунаю, біля якого до них мали приєднатися флоти з Бургаса та Варни. Майже всі їхні люди були на борту лінійних кораблів. Надвечір було видно ескадру пароплавів із безліччю бриґів і транспортів на буксирі, яка прямувала на північний схід, а перед вечором можна було побачити триколор, що злітає з піків пароплавів; вони пройшли повз Балчик із сивим вітерцем біля землі на своєму кварталі. Ближче до вечора вітер посвіжішав і затягнув більш на північ; але флот легко стояв на якорі всю ніч.
Середа, 6 вересня, пройшла в повній бездіяльності, що стосується основної частини офіцерів і солдатів експедиції. На схід дув свіжий вітер, який міг би швидко винести транспорти в море. У той час ми думали, що причиною затримки є якась домовленість із французами або якийсь недолік, який потрібно виправити, але нам не відомий.* Кораблі різних дивізій були приведені до ладу, наскільки це було можливо, і офіцерів і солдатів значною мірою втішило затримання, обмінявши хорошу ціну на борту корабля на пайок яловичини, хліб і табірне життя. Солдат може мати сонячну сторону стіни під час миру, але, безумовно, у нього є похмура сторона під час війни. Куди б не пішов моряк, у нього є свій дах над головою, своє гарне ліжко, своя тепла їжа. Він рухається зі своїм будинком навколо нього. Якщо він промокне на палубі, у нього є затишний гамак, щоб залізти внизу, або змінний сухий одяг, а м’ясник і пекар їдуть поруч з ним. Від мокрої вахти надворі солдату щастить, якщо він потрапить у мокрий намет; сита ковдра — його покривало, а земля — його подушка. Він повинен носити свою холодну їжу протягом трьох наступних днів і їсти її якнайкраще, піддаючись несприятливій погоді, без зміни одягу та без жодних сподівань на тепло чи притулок.