Частина 19

Горяни невеликими групами шукали води або дивилися в будинках після «трохи пам’ятного сувеніра», але французи завжди були попереду них, і велике було бурчання на порівняльну ліцензію, дозволену нашим союзникам. Будинки були чисті ззовні та всередині — акуратно побілені та мали маленькі добре засклені вікна, яких, однак, ледь вистачало, щоб освітлити дві кімнати, з яких складалася кожна оселя, але важкий кислий запах усередині був дуже гнітючим і неприємним; здавалося, це випливає з мішків з чорним хлібом і посудин з риб'ячим жиром, які були знайдені в кожній каюті. Кожне житло мало надвірні будинки, стайні для худоби, загони, пекарні та грубе сільськогосподарське знаряддя. Плуги чудово описав Вергілій, і посилання на «Старожитності» Адамса позбавить мене цілого клопоту в задоволенні цікавості сільського господарства вдома. Незважаючи на велике багатство землі, людина мало що зробила, щоб скористатися її врожайністю. Ніколи в житті я не бачив такої кількості бур’янів чи плодів такої невблаганної лютості до панталонів, чи таких ексцентричних квітів величезних розмірів, як земля поза цими хатами. Мешканці, очевидно, були скотарями, а не землеробами. Навколо кожного будинку були купи речовини на кшталт торфу, який, як нам повідомили, виготовляється з гною худоби та використовується як паливо. Худобу, однак, усю вигнали. Наскільки я бачив, жодного не було виловлено, хоча кількість, яка годувалася на полях навколо, мала бути дуже великою. Проте домашньої птиці та качок було виловлено в достатку, і група єгерів, які захопили величезного дикого кабана, були в захваті від свого багатства, і незабаром відправили та порізали його на мотлох своїми мечами. Меблі всі були розбиті вщент; кури й качки, полонені луком і списом Галла, жалібно кудкудакали й квакали, коли зуави й егері виносили їх зв’язками з їхніх домівок. Кожен дім, у який ми заходили, був пограбований, і з кожної шафи стирчала пара червоних бриджів і синє пальто всередині. На підлозі валялися посудини зі смердючою олією, мішки з кислим хлібом, бочки з борошном чи шинкою, жалюгідний одяг, старі чоботи, розірвані ліжка для скарбів, огидні зображення святих на панелях чи папері, які прикрашали кожну хату, з підвішеними лампами перед ними. Дролі вдягалися в вицвілі шматки ситцевих суконь або старих ошатків, що лежали сховані в старих ящиках, і танцювали в садах. Особливе замішання викликав один будинок, який був зайнятий як сторожова, і був позначений на дошці над дверима «№ 7 Кардоне». Його в’язні, очевидно, втекли у великому безладі, бо їхні шинелі та мундири були всіяні на підлозі, а мішки з чорним хлібом заповнили кожен куток, а також неймовірна кількість старих чобіт. Французький солдат, який, обурюючись тим, що не знайшов нічого цінного,