17 березня Четвертий дивізіон мав перегони. Зустріч була добре відвідувана, і вона мала таку перевагу перед перегонами в Карані, що траса була майже під дальнім вогнем фортів, і що грім облогових гармат час від часу здіймався над вигуками натовпу в розпалі гри. П'яного чоловіка на трасі не було видно. Кожне обличчя сяяло гарним гумором, радістю та піднесеним настроєм. Оскільки це був День святого Патріка, багато офіцерів мали в кашкеті трохи якогось жалюгідного зеленого замінника трилисника. Деякі вдумливі люди вдома справді розіслали своїм друзям поштою справжні трилисники, які прибули якраз вчасно, і один мій знайомий офіцер був приємно здивований тим, що його слуга поставив біля його ліжка подобу тієї дивної рослини, яку він вирізав ножицями з якогось гострого овоча, і попросив, щоб він носив його, «і ніхто ніколи не дізнається різницю».
Тієї ж ночі стався сумний випадок. Містер Леблан, хірург 9-го полку, повертався додому після настання темряви й вийшов за межі французьких ліній. Йому кинули виклик; і або не почув, або не зрозумів, що сказав чоловік. Француз знову кинув виклик і, не отримавши відповіді, застрелив офіцера. В цей час точилася сильна стрілянина, а праворуч від нас була серйозна справа, чергова боротьба за ями, які вороги викинули праворуч навпроти французів і які наші союзники хоробро несли, але не зуміли втримати.
Ці стрілецькі ями, які коштували обом арміям такої кількості боєприпасів і призвели до таких значних жертв з боку наших союзників, були розміщені попереду, праворуч і ліворуч від вежі Малакова, приблизно в 600 ярдах від наших робіт. Це були прості розкопки, вкриті мішками з піском, з бійницями й обсипані землею. У кожній з цих ям було близько десяти стрільців. Практика змусила цих солдатів стріляти дуже досвідчено, так що якщо людина на мить показувався над роботами перед цими ямами, у нього миттєво у вухах дзижчав маленький рій свинцевих шершнів.
Вони були настільки добре прикриті і настільки чудово захищені природою землі, що наші стрільці нічого не могли з ними вдіяти, і французькі стрільці були настільки ж невдалими. Було вирішено спробувати один-два постріли по них з однієї з англійських батарей. Перший постріл влучив у частину берега однієї з ям, другий влучив у мішки з піском, прямо крізь парапет і з іншого боку, і стрільці, не знаючи поради сера Джона Бергойна людям, які перебували в подібному становищі, тим наполегливіше виконувати свою роботу, чим більше в них стріляють із великої зброї, «кинулися» й побігли через простір до своїх робіт. Французькі стрільці, які були готові скористатися цим моментом, відразу ж вистрілили по втікачам, але не влучили в одного з них.