Мій пане, я мав честь повідомити вашу світлість у своїй депеші від 4-ї хвилини, що інженерні та артилерійські офіцери союзних армій передали генералу Пелісьє і мені звіт, у якому рекомендувалося розпочати штурм 8-ї хвилини після того, як протягом трьох днів тривав сильний вогонь.
Я погодився на цю домовленість, і я повинен привітати вашу світлість із славетними результатами вчорашнього нападу, який закінчився захопленням міста, верфей і громадських будівель, а також знищенням останніх кораблів російського флоту в Чорному морі. Залишилося лише три пароплави, і їх слід швидко захопити або потопити.
Було домовлено, що о дванадцятій годині дня французькі штурмові колони повинні були залишити свої окопи та заволодіти Малаковом і прилеглими укріпленнями. Після того, як їхній успіх був забезпечений, і вони були досить міцними, Редан був атакуваний англійцями; Бастіон, Центральний і Карантинний форти ліворуч повинні були бути одночасно атаковані французами.
У призначену годину наші союзники покинули свої окопи, увійшли й утримали, очевидно, неприступну оборону Малакова з тією нестримною доблестю, яка характеризує атаку французів; і, отримавши одного разу володіння, вони ніколи не були вигнані.
Триколор, встановлений на бруствері, був сигналом для наступу наших військ.
Організацію атаки я доручив генерал-лейтенанту серу Вільяму Кодрінгтону, який узгодив деталі з генерал-лейтенантом Маркхемом.
Я вирішив, що друга та легка дивізії повинні мати честь штурму, зважаючи на те, що вони стільки місяців захищали батареї та підступи проти Редана, а також на основі глибокого знання землі.
Вогонь нашої артилерії зробив якнайбільший прорив у виступі Редана, я вирішив, що штурмові колони мають бути спрямовані проти цієї частини, оскільки вона менш піддається сильному фланговому вогню, яким захищена ця робота.
Між сером В. Кодрінгтоном і генерал-лейтенантом Маркхемом було домовлено, що штурмова колона в 1000 чоловік повинна бути сформована рівною кількістю цих двох дивізій, колона легкої дивізії буде очолити, колона 2-ї буде наступною. Вони покинули траншеї за попередньо узгодженим сигналом і рушили по землі, передуючи групі прикриття з 200 чоловік і групі з драбин з 820. Прибувши до гребня рову та поставивши драбини, люди негайно увірвалися на парапет Редана та проникли в головний кут. Майже годину тут точилася найрішучіша і кривава боротьба, і, незважаючи на всіляку підтримку та виявлену найбільшу хоробрість, утримати позицію виявилося неможливим.
Ваша світлість побачить, за довгим і сумним списком втрат, с з якою відвагою та самовідданістю офіцери так благородно поставили себе на чолі своїх людей під час цього кровного конфлікту.