Частина 28

Щоразу, коли з'являвся прапор перемир'я, із Каміша до гавані відправлявся човен. Горчаков, із задоволенням вважаючи, що південна сторона Севастополя належить союзникам, припустив, що було б заощаджено багато часу та незручностей, якщо б човен залишився в гавані Докверф, поблизу Форт-Пола, щоб бути готовим до виходу з або для зв’язку у випадках перемир’я, деякі з яких, пов’язані з майном ув’язнених, обмін листами тощо, нещодавно відбулися. Росіяни завжди зустрічалися на дуже добре обладнаних, красивих човнах, укомплектованих добірними екіпажами добре вдягнених матросів на вигляд, а офіцери, яких посилали на службу, були, як правило, дуже досвідченими лінгвістами та приємними людьми. Однак вони були дуже суворими й дуже різкими щодо прапорів перемир’я, надзвичайно ревно ставлячись до найменших неофіційних речей і швидко стріляли, щойно прапор перемир’я знімали. Вони наполягали на тому, що «Малакофф» був заскочений зненацька, і що весь гарнізон, крім тих, хто міг потрапити в каземати, пішов «насолоджуватися сієстою», коли французи кинулися туди; але вони визнали, що в місті стало занадто жарко, щоб їх утримати, і що наш вогонь був надто сильним, щоб його довго витримувати. Якби вони мали міномети, щоб відповісти на наш вертикальний вогонь, вони кажуть, що протрималися б ще рік. принаймні, "але армія оборони, з глибоким морським шляхом у своєму тилу, з одним флангом, загроженим флотом, а інший - роботами в Інкермані, так що насправді її центр був лише ефективним, не міг стратегічно протистояти армії нападу, яка мала такі позиційні переваги". На думку росіян, наш облоговий потяг і артилерійська і морська бригада зайняли місто, оскільки своїм вогнем вони зробили його оборону неможливою два бомбардування з боку Франції та Англії, гарнізон ** жив у норах, як щури», а розкриття рельєфів і переміщення резервів завжди супроводжувалися небезпекою та певними втратами.