Противник вирішив відступити, залишивши у розпорядженні союзників понад 3000 убитих, велику кількість поранених, кілька сотень полонених, а також кілька артилерійських кесонів. Загалом його втрати не можна оцінити менш ніж від 8000 до 10 000 чоловік. Поки ці події відбувалися праворуч, близько 5000 чоловік здійснили енергійний вилаз проти наших атак ліворуч, сприяючи густому туману та ярам, які полегшували їхнє наближення. Війська, які чергували в траншеї, за наказом генерала де ла Моттеружа рушили на ворога, який уже вторгся до двох наших батарей, і відбили його, убивши понад 200 чоловік усередині батарей. Генерал дивізії Форі, який командував облоговим корпусом, швидко й вміло організовувався разом із військами четвертої дивізії, щоб підтримати охорону окопів, і сам рушив на чолі п’ятого батальйону піших егерів. Росіяни, розбиті по всій лінії, стрімко відступали до цього місця зі значними втратами, коли генерал де Лурмель, побачивши, як вони летіли перед собою, і спонуканий лицарською відвагою кинувся в погоню за ними аж до стін місця, де він упав тяжко поранений. Генералу Форі було багато труднощів відвести його з передової позиції, куди його бригада була поспішна через надлишок хоробріших. Бригада д'Орелля, яка зайняла чудову позицію ліворуч, захищала цей відступ, який був здійснений під вогнем цього місця зі значними втратами. Полковник Ніол з 26-го лінійного полку, який втратив своїх двох начальників батальйону, прийняв командування бригадою, яка діяла надзвичайно енергійно. Противник у своєму вилазі втратив 1000 чоловік убитими, пораненими і полоненими, отримав дуже значну моральну і матеріальну шкоду.
Битва під Інкерманом і бій, який підтримував облоговий корпус, були славними для нашої зброї та збільшили моральну силу, якої досягли армії союзників; але ми зазнали втрат, про які варто сумувати. Для англійської армії вони становлять 2400 убитих або поранених, серед яких сім генералів, троє з яких були вбиті; і для французької армії до 1726 убитих або поранених. Ми гірко оплакуємо втрату генерала де Лурмеля, який помер від поранення, і чиї блискучі військові якості та поведінка в особистому житті, здавалося, обіцяли славу в майбутньому. Я також з жалем повідомляю вам про смерть полковника де Камоса. 6-го лінійного, загинув на чолі своїх військ у момент сутички з ворогом.
Енергійність союзних військ, підданих подвійним випробуванням облоги, труднощі якої не мають прецеденту, і воєнних дій, які нагадують найбільшу боротьбу нашої військової історії, не може бути надто високо прославлена. Додаю мій наказ на день до армії для бою 5-го.
Accept, &c, Canrobert,
генерал-аншеф,
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ШТУРМ РЕДАНА — 18 червня.
Гучний реглан лорду Панмуре.