Було, мабуть, півдюжини інших англійських офіцерів, приблизно стільки ж французів і набагато більше сардинців. Усі вони перейшли через міст, і між ними та деякими російськими офіцерами виникло щось на кшталт братання — тобто було багато ввічливості та деяке погане ставлення до французької та німецької мов; але, що стосується ведення багатьох розмов з нашими московськими друзями, це була нелегка справа, бо, здавалося, було обопільне збентеження щодо того, на яку тему зупинитися. Коні були природною темою, і росіяни висловлювали захоплення деякими з присутніх і, ймовірно, були радше здивовані їх гарним станом.
Велику цікавість росіян викликали козаки в хутряних шапках, навколо яких збиралася союзна старшина, оглядаючи їхню зброю та спорядження і вступаючи в розмову, яка в більшості випадків велася знаками. Це були стрункі, жилаві чоловіки — більшість із них досить стрункі — верхи на маленьких, грубих, рухливих конях і несли, окрім меча й карабіна, списи без прапорів, чиї довгі чорні древка закінчувалися маленькою, але дуже гострою сталевою головою. Здавалося, вони були дуже задоволені знайомством своїх ворогів, а також, очевидно, мали на увазі головний шанс. Одне з перших, що я побачив, це козацький капрал, який пропонував бартер сардинському старшині. Останній мав досить гарний батіг для верхової їзди, для якого спритне дитя дону наполягало на заміні пошарпаного знаряддя тортур, від якого його поні, безперечно, радів позбутися. Сардинець вагався, козак наполягав, і обмін відбувся, офіцер дивився, як я думав, досить сумно на його відійшов краваш і дещо зневажливо дивився на потерту, але характерну палицю та ремінець, які він отримав за це. Отримавши такий сигнал, торгівля батогом невдовзі набула великої активності. Певно, дехто з присутніх старшин був готовий попрощатися за поганого козака стерпно добрим батогом на згадку про події дня та про початок перемир’я.
Очікувалося, що будуть розміщені ведети і що за Трактирським мостом буде дуже мало свободи спілкування, і люди спочатку вважали, що їм пощастило перебратися через міст і добре побачити козаків і побалакати з якимось заблуканим російським офіцером. Пізніше, однак, як.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]