Генерал Канроберт і штаб досягли Ярни вранці 2 червня. Він приземлився приблизно опівдні, і після того, як французькі офіцери екстремально обстріляли берег, пішов до сера Джорджа Брауна. Перше, що вони зробили, коли їхні сапери прибули до Варни, перш ніж підійшли англійці, — це пробили шлюз крізь міську стіну, на її морі, щоб дозволити військам і провіанту висаджуватися та відправлятися без довгого обходу. Ці дії майже звели пашу міста з розуму, і він невдовзі помер.
Кіннота, надіслана Омаром-пашою, нескінченно служила в транспортуванні провіанту, коней і худоби. Останні були жалюгідно маленькі й худі. Сильна людина могла підняти одного зі звірів, і на одному з них було не так багато м’яса, як на доброму англійському барані. Харчування було досить хорошим і рясним; птицю можна було купити за сім піастрів — Іс. 2г.; хліб і м'ясо коштували приблизно так само, як і в Лондоні; індичку можна було придбати за півкрони; вино було дороге, та не добре; спиртні напої настільки ж дешеві, наскільки й погані. Омар-паша заборонив експорт зерна з усіх портів Румелії.
Завдяки зусиллям Омара-паші та діяльності комісаріату кількість зібраних відкритих і критих арабас, або возів з биками та буйволами, була майже достатньою для потреб Першої дивізії. Там була невелика армія волохатих, диких водіїв, що тинялися навколо, милуючись красою Варни, зі списом чи бизоньким жерлом у руках.
Спочатку британський табір розташувався на рівнині, вкритій чагарниками та купами шиповника, приблизно за милю від міста та за півмилі від прісноводного озера. Вода в озері, однак, не була придатною для пиття — у ній було багато звірів, не кажучи вже про величезних п’явок, — і чоловікам доводилося йти до фонтанів і колодязів неподалік від міста, щоб наповнити свої їдальні та банки.
Адмірали Дандас і Хам Ель увійшли в бухту, щоб допомогти на конференціях. Також прибув новий паша, який, як вважалося, краще відповідав вимогам часу, ніж його попередник.
О третій годині в понеділок, 5 червня, легка дивізія армії, що складалася з 7-го, 19-го, 23-го, 33-го, 77-го і 88-го егіментів, а також другого батальйону стрілецької бригади з частиною 8-го гусарського, 17-го уланського полку та чотирьох доданих гармат, почала свій марш з табору біля с. Варна, на їх шлях до їхнього нового табору в Аладіні між Коджуком і Девною (на деяких картах називається Dewnos). Піхота зупинилася на рівнині приблизно в дев’яти з половиною милях від міста Варна, неподалік від прісноводного озера, але кіннота й артилерія продовжували свій марш і розбили намети приблизно за вісімнадцять миль від Варни, шлях пролягав через багату й родючу землю, абсолютно безлюдну й мляву — на всій лінії маршу не було видно жодного будинку, жодної людської істоти.