Флоренс Найтінгейл та її сестер. День був дуже холодний; Константинополь і Пера, чорні й спустошені, контрастували з білими пагорбами за ними, вкритими глибоким снігом; а азійські гори вдалині мали альпійський зимовий вигляд, що викликало шок у наших уявленнях про східну весну. Казарми були передані чоловікам так само, як їх залишили турецькі війська, і були населені легіонами бліх і менш активних, але більш нудотних комах. Було вже пізно ввечері, коли полк прибув до квартири, і кілька офіцерів лежали на ніч у гауптвахті, де була відкрита жаровня з вугіллям, щоб зберегти тепло. Цілу ніч ми ледве могли спати, а на світанку нас почали відвідувати турки, які були люб’язні, щоб перевірити, чи можуть вони позбавити нас чогось, на їхню думку, небажаного.
Пожежа спалахнула в Галліполі вранці в суботу, 22 квітня. Попередня п’ятниця була Страсною п’ятницею у греків, і вони дотримувалися її, як зазвичай, на великому святі, залишаючись допізна, бенкетуючи та гуляючи. Отже, було пізно — близько 9 години ранку, — коли нас розбудив помічник хірурга Ірвін з 28-го, який спав у лігві в сусідній кімнаті з капітаном Менселлом із того самого полку, і вигукнув: «Вставай! Вставай! Будинок Олександра горить!» Будинок, у якому був головний лікар жив був на іншому боці вулиці, приблизно на три будинки нижче. Полум'я вибивалося з вікон резиденції папи Зонані, і грецьке населення бездіяльно дивилося на нього, а ті, хто жив по обидва боки, якнайшвидше усували його наслідки. Турки погладили бороди і вважали, що в знищенні приміщень безпосередньо стосувалася воля Божа, а греки заламали руки і більше нічого не зробили. Майор у своєму хвилюванні просунув рукою крізь скло і вигукнув: «Вставай і збирай свої речі, або ми закінчимо». Послідував стрибок із ліжка й кидок до небагатьох запасних предметів одягу, що валялися, а потім почав стрімкий політ униз сходами до саду з цибулею та часником у задній частині будинку, який, здавалося, спеціально створений як притулок для нас. У будинку були містер Ірвін з 28-го, капітан Менселл з 28-го, майор Коллінгвуд Діксон, R.A., двоє солдатів 28-го полку, слуги офіцерів, стара жінка, кілька дітей, півні, кури тощо, негайно почалася сецесія ларів і пенатів на цю землю-притулок; Ліжка, пальта, скрині, портмантео, ящики кидалися вниз по сходах, і точилася запекла боротьба за перевагу у вузькому проході, у той час як старенька та діти похмуро зойкали, літаючи з кульками, прядками та незрозумілими речами.