Оскільки в морі нічого робити не було, кораблі стояли далеко на південь від місця дії з канонерськими човнами, було вирішено висадитися в найближчому місці, яке знаходилося приблизно в півтора-дві милі від Павловської батареї. Ряд у півмилі привів нас від нашої якірної стоянки, де лежало судно, на три сажні до прекрасного скелеподібного пляжу, який, однак, відкривався лише на кілька ярдів, оскільки багата луга росла близько до краю безприпливного моря. Вода на березі, не піддана впливу течії, «була прозорою і рясніла рибою. Суша різко піднімалася, на відстані 200 ярдів від пляжу, до хребта, паралельного лінії моря, приблизно 100 футів у висоту, а проміжок між берегом і хребтом був усіяний будинками, ділянками тут і там, через які французи вже проходили.
бунтували, ламали двері, переслідували курей, били вікна — фактично «грабунок», в якому їм допомагали всі наші, хто міг втекти.