Генерала, і передати йому командування армією? Але він не взяв, і його роблять генералом і головнокомандуючим! «Не було можливості випробувати здібності генерала Кодрінгтона як командувача під час наступної частини кампанії, але він зумів своїми депешами знизити себе в оцінці громадськості, хоча безсумнівно, що частина його успіху та підвищення була зумовлена його вмінням вести приватне листування.
Сер В. Кодрінгтон прибув з Англії 23 лютого 1854 року в званні полковника гвардії Колдстрім. Він вступив в армію в чині прапорщика та лейтенанта 22 лютого 1821 року; став лейтенантом у квітні 1823 р.; Капітан у липні 1826 р.; Підполковник і полковник 9 листопада 1846 р.; і генерал-майором 20 червня 1854 р. Він командував бригадою легкої дивізії протягом першої частини кампанії та став наступником командування цією дивізією після виходу у відставку сера Джорджа Брауна. Володіючи міцною статурою, міцною статурою, спокійним у манері, енергійним у діях, пильним і старанним, сер Вільям Кодрінгтон здобув високу репутацію під час війни, і про нього часто говорили як про майбутню людину — генерала, який нарешті повинен був вийти з уламків старого фогіїзму, червоної стрічки, штату та кінної гвардії британської армії; але Редан перекрив течію, яка так довго і так тихо заходила на його користь, тому що вважалося, що він не виявляє всіх якостей, які в визначній мірі приписувала йому армія, і його невдача спричинила всі затоки, вири та вири, які зазвичай утворювалися в таких випадках. Можливо, сер В. Кодрінгтон боровся з внутрішнім переконанням, що атака стала безнадійною, і, отже, відчув певні вагання щодо пожертвування більшою кількістю солдатів, коли він відчув невдачу наших штурмів і замішання полків, що юрмилися на виступі; у ту найважчу годину він не виявив надзвичайної холоднокровності, ресурсу, самовладання та енергії, які кожен мав від своїх попередників в Альмі та Інкермані та в окопах, які йому приписували. Відраза до народних почуттів у нації чи в армії часто є несправедливою у порівнянні з її насильством, і було дуже багато тих, хто вважав, що «було б справедливо дати Кодрінгтону ще один шанс». Сер В. Кодрінгтон отримав місцеве звання генерал-лейтенанта в Туреччині 30 липня 1855 року. Сер Колін Кемпбелл отримав таке ж звання 23 січня того ж року. Єдиними офіцерами в армії, старшими за сера В. Кодрінгтона, були лорд Рокебі та генерал-лейтенант Барнард, начальник штабу. Усі інші розійшлися по домівках або готувалися залишити поле у володінні нового генерала.