ст. VII. Її Величність Королева Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, Його Величність Імператор Австрії, Його Величність Імператор Франції, Його Величність Король Пруссії, Його Величність Імператор всієї Росії та Його Величність Король Сардинії оголошують Високу Порту допущеною до участі в перевагах публічного права та системи (концерту) Європи. Їх Величності зобов'язуються, кожен зі свого боку, поважати незалежність і територіальну цілісність Османської імперії; разом гарантують неухильне дотримання цього зобов'язання і, як наслідок, розглядатимуть будь-які дії, що спричиняють його порушення, як питання загального інтересу.
ст. VIII. Якщо між Високою Портою та однією чи декількома іншими державами, що підписали договір, виникне будь-яке непорозуміння, яке може поставити під загрозу збереження їхніх стосунків, Висока Порта, і кожна з таких держав, якщо вдасться до застосування сили, надасть іншим Договірним сторонам можливість запобігти такій крайності за допомогою свого посередництва.
ст. IX. Його Імператорська Величність Султан, у своїй постійній турботі про добробут своїх підданих, видав фірман, який, хоча й покращив їхній стан без різниці релігії чи раси, записує його щедрі наміри щодо християнського населення його імперії, і бажаючи дати ще один доказ своїх почуттів у цьому відношенні, вирішив повідомити Договірним сторонам згаданий фірман, що випливає спонтанно з його суверенної волі.
Договірні держави визнають високу цінність цього спілкування. Чітко розуміється, що вона ні в якому разі не може надавати згаданим державам права втручатися, спільно чи окремо, у відносини Його Величності Султана з його підданими, ані у внутрішнє управління його імперією.
ст. XI. Чорне море нейтралізовано: його води та порти, відкриті для торговельного флоту кожної нації, формально та назавжди забороняються під військовим прапором як держав, що володіють його узбережжям, так і будь-якої іншої держави, за винятками, згаданими в статтях XIV. і XIX. цього Договору.
ст. XIII. Якщо Чорне море нейтралізовано відповідно до положень статті XL, утримання або створення на його узбережжі військових морських арсеналів стає однаково непотрібним і безцільним; внаслідок цього Його Величність Імператор всієї Росії та Його Імператорська Величність Султан зобов’язуються не створювати та не підтримувати на цьому узбережжі жодного військово-морського арсеналу.
ст. XXII. Волоське і Молдавське князівства будуть і надалі користуватися під сюзеренітетом Порти і під гарантією