О другій годині ночі. у середу, 2 квітня, було проголошено мир союзним арміям салютами з 101 гармати, випущеними польовими батареями легкої та другої дивізій з висот над рівниною Балаклави; французькими батареями в Женерал-кварталі; Сардинськими редутами у Федухіне; і військовослужбовцями в Каміші та Казачі; але ранній Генеральний наказ і дуже широко поширена чутка поширили розум серед офіцерів і солдат задовго до того, як гармати радісно оголосили про це своїми громовими голосами.
Ця новина була відома в Балаклаві о восьмій ранку, і «Леандр», капітан Райс, під прапором адмірала Фрімантла, «одягнувся», і торгове судно наслідувало її приклад, за наказом, так що гавань показала веселішу сцену, ніж людське око коли-небудь бачило відтоді, як її вперше виявили деякі найбільш дослідницькі, обіймаючі берег і переслідуючі тріщини. навігатор. Був чудовий день — принаймні так виглядало на відміну від його недавніх попередників, — і ефект від обстрілу з такої кількості точок, усі з яких було видно з висоти плато біля Воронцовської дороги, був дуже чудовим. Ворог побачив дим і почув
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
гуркіт наших гармат, але вони зберігали сувору й похмуру тишу. Можна було б подумати, що вони, перш за все, показали б певні ознаки задоволення миром, якого прагнули і для досягнення якого вони пішли на такі жертви, тоді як ніхто б не задумався, якби батареї англійців і сардинців не висловили жодної думки з цього приводу. Однак не було жодного російського пострілу чи підняття прапора з Форт-Константайн до Маккензі, і хоча ми перестали бути ворогами, не відбулося жодного зростання нашої близькості.