Підготовка до евакуації Криму йшла тепер швидко й енергійно. Кожна дивізія збирала близько 4000 пострілів на день з окованих залізом ярів і майданчиків перед нашим табором, і їх доставляли до Балаклави настільки швидко, наскільки це дозволяли засоби, які були в нашому розпорядженні — залізничний і наземний транспорт. Наші воїни збиралися залишити місце своїх страждань і своєї слави. на жаль! скільки тих, хто приземлився, лежить там до дня суду! Хто може сказати, скільки життів було втрачено, які слід було врятувати для країни, для друзів, для почесної старості? На ці запитання, можливо, ніколи не буде відповіді, найменше на них відповіли в лікарні Челсі. Небо звільняє всі свої кари на тих, хто насолоджується війною, і на тих, хто проливає людську кров, навіть у найсвятіших цілях. Чума вдень і вночі, смертельна лихоманка, холера, жужаль, стратегічні помилки, некомпетентність і байдужість вождів, винна бездіяльність, фатальна зухвалість — усе це супроводжується колоною армій і вбиває більше, ніж куля чи меч. Але у війни є свої правила. Кривава професія, завдяки вмілому застосуванню якої досягається або знищується свобода, завдяки якій держави рятуються або знищуються, має певні фіксовані принципи для свого керівництва; і практикуючий гомеопат у мистецтві, шарлатан, шарлатан або благородний аматор незабаром буде виявлений і приголомшений жахами поразки та краху. Можливо, жодного разу нехтування регулярними вправами не каралося так суворо, хоча врешті ціль була досягнута, як під час облоги Севастополя.
Усі заяви російських офіцерів у розмові з нами збігалися з цим — що ми могли взяти Севастополь у вересні 1854 року; що вони не тільки були готові кинути місто напризволяще, але й що вони вважали його неспроможним і неспроможним до оборони, і мали певні сумніви щодо свого становища в самому Криму, доки наша бездіяльність не додала мужності Менщику і не породила в ньому надії на почесну оборону, яка могла б дати йому змогу стримати нас або піддати нас нападу переважних мас. Вони визнали, що їхньою великою помилкою було припущення просто оборонної позиції після битви під Інкерманом, і вони вважали, що мали б відновити наступ на нашу ослаблену армію, незважаючи на жахливі втрати, яких вони зазнали під час цієї пам’ятної дії. Можливо, висунення такого твердження було просто військовою фанфаронадою з їхнього боку, але росіяни всі разом заявили, що вони могли б відбити «Малакофф» під вогнем своїх кораблів, але з моменту відкриття вогню 5 вересня було чітко продемонстровано, що утримати було б неможливо.