«Армії Франції та Сардинії об’єднані з нами на цій основі. Ми добре знаємо їхню хоробрість, бо ми це бачили; ми знаємо їхню дружбу, бо ми з неї скористалися; у нас спільні труднощі, небезпеки та успіхи — основа взаємної поваги; і всі відчують, що це наше задоволення, а також наш обов’язок продовжуйте ті люб'язні стосунки, які є результатом тісного союзу самих націй. Наша армія завжди зберігатиме високий характер у бою. Тверезість, хороша поведінка та дисципліна, підтримувати які є нашим обов’язком, є найкращими запоруками майбутнього успіху, і я покладаюся на зусилля та допомогу всіх чинів у тому, щоб армія залишалася знаряддям честі, влади та кредиту для Англії.
«Генеральний командувач збройних сил».
Напередодні ввечері з'явилося прощання генерала Сімпсона, яке було таким:
Генерал сер Джеймс Сімпсон оголошує армії, що королева люб'язно дозволила йому залишити командування цією армією та призначити своїм наступником генерала сера Вільяма Кодрінгтона, K.C.B.
«Відмовляючись від свого командування, генерал бажає висловити військам своє високе почуття щодо чудової поведінки офіцерів і солдатів цієї армії протягом часу, коли він мав честь служити з ними. Прощаючись з ними, він висловлює щиру подяку всім чинам і висловлює щирі побажання їм успіху та честі в усіх майбутніх операціях цієї благородної армії.
Генерал сер Вільям Кодрінгтон із задоволенням прийме командування армією завтра, об 11-й.
«За наказом, «Г. В. Барнард, начальник штабу».
Громадське невдоволення, викликане другою невдачею англійської армії взяти Редан, тяжко лягло на літнього ветерана, який на початку своєї кар’єри служив державі та здобув високу славу за хоробрість, майстерність і здібності. Безсумнівно, маючи англійську армію лише на чолі, сер Джеймс Сімпсон діяв би енергійно, але він був паралізований діями французів. Він не знав їхньої мови, повільний і обережний, і не дивно, що там, де лорд Реглан зазнав невдачі, генерал Сімпсон не досяг успіху. Сміливість і активність генерала Кодрінгтона, виявлені в Альмі, в Інкермані та під командуванням легкої дивізії протягом важкої зими 1854-1855 рр., здавалося, виправдовували його швидке просування по службі, і хоча він фактично керував операціями армії в день 8 вересня, його вважали скоріше адміністративним, ніж судовим офіцером, і він був нагороджений як знакове, оскільки він зазнав невдачі, якби міг бути, якби він вдалося. Французький офіцер сказав мені: «Якби генерал Кодрінгтон захопив «Редан», що б ви могли зробити для нього більше, ніж змусити його