11-е було днем, цілком гідним подяки «генерала Февр’є» — похмурим, сирим і бурхливим; вітер, що лютує між проміжками глибокого спокою — небо, невидиме в каламутному полотні, з якого безперервно падали зливи дощу, мокрого снігу чи снігу по черзі або й узагалі, — і краєвид, закритий із поля зору на відстані кількох ярдів сірими стінами мрячих хмар і пари. якщо можна було б уявити, що ніхто, хто міг би цьому допомогти, не заворушився; Все, що можна було побачити між Бала-Мавою та табором — кілька мокрих загонів утоми та декілька артилерійських вагонів, відправлених для пострілу та обстрілу, а попереду все було тихо — більшу частину дня не стріляли, і тріск рушниць також майже припинився.
РОЗДІЛ VII.
Хвороба у французькому таборі — Їхня система приготування їжі — Відклик лорда Лукана — Діяльність у гавані — Гарний вид на Севастополь — Перо та чорнило Робота.
У французькому таборі було багато хвороб, і казали, що один полк страждав від цинготних захворювань так само, як і будь-який з наших, і припинив своє існування, як і 63-й полк. Але у французів не було великих пароплавів, які вони могли б відправити шукати їжу в усіх портах Малої Азії; і, з їхнім дефіцитним транспортом, вони мали менше хвороб і менше втрат від хвороб, ніж наші війська, тоді як вони були краще забезпечені їжею та солдатськими предметами розкоші. Якби французька армія зазнала такої ж кількості пильності, праці та втоми, яким була піддана наша армія, я переконаний, що вона опинилася б у такому ж важкому становищі, і що вона зазнала б майже таких же втрат. Їхня система приготування їжі була кращою; їхня система хатин була кращою; замість того, щоб дванадцять чи чотирнадцять нещасних, похмурих хлопців сиділи разом в одному наметі, де кожен їв свою їжу, варену чи сиру, як міг, у них було четверо чоловіків разом у наметі, які, як правило, не були ані жалюгідними, ані похмурими, тому що вони мали гарний суп і буйлі, добре приготовлені на вогнищі, і виносили їх «гарячими» в похідний чайник намету. Полотно намету в негоду було лише дахом до глибокої ями у формі паралелограма, утвореного клаптями полотна. Цю яму викопали із землі; в одному кінці він містив невеликий камін із глинобитним димарем назовні, і до нього входили дво- чи три сходинки, які спускалися на суху підлогу. Землю наші бійці викопували рідко, намети зазвичай ставили на поверхні землі. У них не було часу зробити щось краще.