Французи були підкріплені 5000 сардинців, які рушили з Черної. Було домовлено, що французи повинні атакувати «Малакофф» опівдні, і, щойно їхня атака вдасться, ми повинні були атакувати «Редан». Сильні колони французів мали зробити відволікання ліворуч і загрожувати лінії Бастійону дю Мат, Центрального та Карантинного бастіонів. Кавалерійські вартові були виставлені о 8:30 ранку. О 10:30 ранку друга і легка дивізії спустилися до окопів і були розміщені на передових паралелях якомога тихіше і непомітніше. Приблизно в ту ж годину генерал Сімпсон і штаб вийшли на другу паралель батареї Грін-Хілл, де інженер офіцери розмістили їх на день. Сер Гаррі Джонс, який був надто хворий, щоб рухати рукою чи ногою, все ж наполягав на тому, щоб його віднесли вниз, щоб побачити напад, і його донесли до окопів на підстилці, де він залишався, доки все не закінчилося. Головнокомандувач генерал Сімпсон і сер Річард Ейрі, генерал-квартирмейстер, розташувалися поруч з ним.* Герцог Ньюкасл розташувався на Каткарт-Хілл на початку дня, а потім рушив праворуч до Пікет-хауза, який спостерігав за Воронзоф-роуд.
О 10.45 генерал Пелісьє та його штаб піднялися до французької обсерваторії праворуч. Французькі окопи були переповнені людьми настільки близько, наскільки їх можна було зібрати, і ми могли, крізь розриви в хмарах пилу, які найбільше дратували, бачити наші війська, готові в своїх окопах. Канонада навмисно стихла до полудня; але росіяни, побачивши кінноту та війська попереду, почали обстрілювати пагорб Каткарта та висоту, і бомби та дальні дистанції порушили незворушність деяких глядачів, вибухнувши гучними «тупами» прямо над їхніми головами та посилаючи «кулі артилеристів» різко навколо них. Після годин напруги цей момент нарешті настав.