Земляні роботи навколо міста Балаклава почали набувати грізного вигляду. Траншеї проходили по рівнинах і з’єднували кургани один з одним, утворюючи лінії оборони. Праворуч від підходу горяни трьома таборами розмістилися недалеко від міста, з матросською батареєю з двох важких гармат угорі. Вище, на дуже високому схилі пагорба, розташувалися табором морські піхотинці та стрільці. На цьому підході було чотири батареї. Батарея крайня справа, на дорозі, що веде через пагорби з Ялти, містила дві 32-фунтові гаубиці; друга батарея справа, звернена до долини, містила п'ять гармат; а четверта батарея, найближча до Балаклави, містила вісім латунних гаубиць: чотири 12-фунтові, дві 32-фунтові та дві 24-фунтові. Лівий підхід контролювався висотами, які утримувала французька піхота над долиною, і турецькими укріпленнями попереду. Грізний редут під командуванням капітана Пауелла, Р. Н., виходив на підступи, озброєний важкими корабельними гарматами.
Турки розрізали землю так, що вона майже нагадувала шахівницю, якщо дивитися з одного з пагорбів. Вони побудували рови над долинами, які нікуди не вели, і укріплені проходи, що вели до маленьких глухих тупиків на схилах пагорба.
З дороги на Балаклаву 3-го було видно, як росіяни займаються «хатинками» на зиму, а 3-го листопада я зробив невелику розвідку в їхньому напрямку. Їхні передові пости якраз розпалювали бівуачні вогнища на ніч. Одинокий англійський драгун, на шоломі якого виблискували останні промені призахідного сонця, сидів на єдиному редуті, який ми мали, і спостерігав за рухами ворога. Двоє козаків на такому ж посту на другому редуті стояли, спираючись на списи, а їхні коні бризкали мізерним травостою на відстані близько 500 ярдів від нашої драгунської сторожової. За двісті ярдів у їхньому тилі стояли два козацькі опори по двадцять-тридцять чоловік у кожному. Міцніший корпус стояв у вільному порядку приблизно за чотириста чи п’ятсот ярдів позаду. Далі йшло шість пелотон кінноти з польовими батареями в інтервалах. За кожним пелотоном стояло шість потужних колон кінноти в резерві, а за проміжками стояло шість батальйонів російської піхоти в сірих мундирах. Говорили, що вони зберігали таку позицію вдень і вночі, і час від часу сповіщали нас, штовхаючи в долину. Придивившись уважніше до їхньої позиції крізь скло, можна було побачити, що вони укріпили високе плато праворуч земляним валиком чотирикутної форми, у якому я нарахував шістнадцять амбразур.