Частина 10

Тиша й похмурість нашої камери, порівняно з активністю та метушнею французької, дуже вражали. На наших територіях ніколи не було чутно ні барабанів, ні звуків горна, ні будь-якої музики, тоді як наші сусіди поряд підтримували безперервний гул, фанфаронади та розквіти, щовечора розслаблюючись чудовими виступами своїх військових оркестрів. Справа в тому, що багато наших інструментів було збережено, а полкові оркестри були розбиті і дезорганізовано, чоловіки були віддані виконанню обов'язків, для яких була сформована бригада швидкої допомоги. Я думаю, судячи з власних почуттів і з висловлювань оточуючих, що відсутність музики в таборі призвела до серйозніших наслідків, ніж це здається на перший погляд. Кожен військовий знає, як полки, коли втомлюються на марші, підбадьорюються під звуки свого оркестру, одягаються, йдуть кроком і йдуть далі з жвавістю та енергією, коли він грає. У таборі я завжди із задоволенням спостерігав за уважним слухом, який кожного вечора при перших ударах барабана збирався послухати музику. В Аладині та Девно чоловіки відходили до ліній 77-ї, тому що вона мала найкращу групу в дивізії; і коли оркестри замовкли через поширеність холери, з гуманної поваги до почуттів хворих солдати мали звичай вставати зі співом у своїх наметах замість звичайних розваг. Здавалося, було б помилкою позбавити їх підбадьорливого й благотворного впливу саме тоді, коли вони цього потребували найбільше. Військовий оркестр не був призначений лише для задоволення гарнізонних міст або для задоволення офіцерів у квартирах, і чоловіки мали право на його натхнення під час довгого й виснажливого маршу в країні ворога та в монотонності стоячого табору перед початком облоги.