У понеділок, 25-го, вранці наші війська о 5.30 були під озброєнням; о сьомій лорд Реглан, сер Джон Бургойн та інші штабні офіцери вирушили до французької штаб-квартири, щоб визначитися з курсом майбутньої атаки на Севастополь. Маршал Сен-Арно був дуже поганий, але, якщо слід віддати належне панові де Базанкур, він міг робити дуже несправедливі записи у своєму щоденнику та говорити тоном егоїстичної впевненості, яка його ситуація викликала біль і яка, якби не це, була б смішною. Під головою 25-го він каже: «Англійці повинні почати першими і не рухатися до дев’ятої години». Він повинен був знати що після дев'ятої години не було вирішено, яким курсом слід обирати війська. Знову ж таки, він говорить про себе як про одноосібного лідера в той час, коли він майже склав командування. «Je les battrai» і т. д. того самого дня, коли його мусили вивезти з намету в кареті князя Менщикова. На конференціях французи пропонували форсувати Інкерманський міст через Черну і наступати на місто. Сер Джон Бургойн запропонував, щоб ми перетнули річку мостом у місці під назвою Трактир, або «Ресторан», поблизу Чоргуни, і, за його словами, перевів більшість присутніх із собою, оскільки він навів вагомі причини для захоплення Балаклави, Каміша та Казача, які так само високо оцінювали наші союзники, як і англійці. Тому було вирішено, що армії повинні продовжити марш на хребті між Бельбеком і Черною.
Наш марш проходив різними шляхами, артилерія йшла важкою дорогою, що дозволяла лише одному вершнику їхати біля кожної гармати. Багаж герцога Кембриджського фактично був на відстані обстрілу від Севастополя чверть години. Коли лорд Реглан їхав попереду свого штабу, він опинився, вийшовши з лісистої дороги на відкритий простір попереду, в безпосередній присутності корпусу російської піхоти, яка виявилася охороною великого загону російської армії, що йшла з Севастополя на Бакшисерай. До них було не більше кількох сотень ярдів. Лорд Реглан розвернув коня й тихо помчав у тил першої дивізії артилерії. Кавалерія, що складалася з частини 11-го і 8-го гусарських полків, була швидко виведена попереду — гармати були розпущені і відкривалися по відступаючій масі росіян; 2-й стрілецький батальйон у бойовому порядку кинув залп, кіннота здійснила атаку, а росіяни прорвалися й утекли, залишивши за собою величезну кількість найрізноманітнішого багажу. Ворога переслідували дві-три милі по дорозі на Бакшисерай, але вони втекли так стрімко, що кіннота не змогла до них підійти.