Основною роботою була траншея в скелі, на півдорозі, і коли ви примружилися вздовж рушниці й побачили лише чотири маленьких чорних оченята, які дивилися на вас поверх земляного парапету, висота якого не здавалася й трьох дюймів, ви почали розуміти, наскільки важко вражати такі предмети. «Спробуйте 2500 ярдів!» Гармата була навчена. На слова "Ну! Пожежа!" залізна куля, вигин якої можна було простежити в повітрі, мчала з особливим шипінням своєї гонки над парапетом, збиваючи чорний стовп землі з гребня пагорба, і кидаючись далеко в тил. «Занадто високо!» — одразу відповіли росіяни. Постріл пролетів над головою капітана Спратта, який був на передовій вершині, і впав у воду на 200-300 ярдів від нас. Москвич грав у коротку гру, щоб заманити нас під свою батарею. Стромболі все ближче наближався, капітани гармат пильно дивилися на приціли. «Спробуйте 2000 ярдів». Залізний посланець знову полетів геть, але він лише звелів росіянам похитати головами й триматися йому на шляху, і пройшов за ними. Знову націлився «надто високо». Spitfire, Cracker і Grinder тепер вступали в дію. Ворожі польові частини взялися під обстріл і всіяли повітря над нами клубами диму, з усіх боків було чути гнівний гул їхніх осколків. Whiz! — прямо через нашу палубу лунає постріл і хлюпає у воду над нашим прилавком. Наша довга гармата на носі надсилає постріл у відповідь на 1700 ярдів, який цього разу йде прямо в їх батарею. Whiz! свист! два постріли, один за одним, один мчав у воду впритул до її бортів, інший перерізав канат стріли Стромболі.
Сер Х'юстон Стюарт вирішив повернутися. Щоб не було
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Намір піднятися до Ніколаєва з паровим шлюпом, геодезичним шлюпом і кількома невеликими канонерськими човнами, мені не потрібно говорити, і якби ворога відганяли від коси десять разів на день, він міг би повернутися в будь-який час і побудувати ще одну літаючу оборону, як та, з якою ми стикалися. Дійсно, адмірал взагалі не відповів би на вогонь ворога, але Джек був би незадоволений, якби йому не дозволили стріляти у відповідь щоразу, коли в нього стріляють. З прощальним салютом «Стромболі» поставила стрілу, розвернулась і повільно попливла вниз по річці. Ворог продовжував вести вогонь услід за нами, але «Спітфайр», «Гріндер» і «Крекер» прикрили рух, а снаряд з останнього розірвався в земляному укріпленні й, здається, завдав шкоди. Коли ми поверталися до Ліману, «Злобний», «Тритон» і «Стріла», які залишилися біля гирла Буга — «неприємне становище,* сказав сер Г’юстон Стюарт, — яке оцінять лондонські квартиранти», — ми бачили, як наближаються до нас, оскільки вони вважали, що можуть допомогти нам вийти з кризи; але стрільці, що змагаються, не мали шансу нічого вдіяти.