Штурмові колони Другої дивізії, що виходили з п'ятої паралелі, кинулися відразу за Легкою дивізією; але коли вони наблизилися до вершини, полковник Віндхем перевів їх на правий фланг Легкої дивізії, щоб вийти на схил правого лівого боку Редану. Перша амбразура, до якої вони підійшли, горіла, але, переходячи до наступної, чоловіки стрибали в рів і, використовуючи драбини та руками один одного, перебиралися на інший бік, вилазили на парапет або вливалися крізь незахищену амбразуру. Полковник Віндхем був першим або одним із перших, хто увійшов, а разом з ним Пет Махоні, великий гренадер 41-го, Кеннеллі та Корнелліс, рядові того ж полку. Як Махоні
* Рядовий на ім'я О'Брайен очолив їх або, принаймні, був першим, хто вискочив з траншеї, і був пострілом у спину, коли він перетинав рів, росіянином над ним.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
увійшов з радісними вигуками, російський стрілець прострелив його в голову, і він упав мертвий; в ту ж мить Кеннеллі і Корнелліс були поранені. (Останній вимагав нагороди привітання, запропонованої полковником Гербертом першому чоловікові його дивізії, який увійшов до Редана.) Паралельно до фасадів Редана був внутрішній парапет, призначений для захисту стрільців біля амбразур від осколків снарядів. Розрізи в задній частині дозволяли відійти, а по бортах проходили міцні і високі траверси.
У основі Редана, перед кутами входу, був бруствер, або, радше, парапет із неправильною кривою, який проходив перед тілом місця на висоту людської шиї. Коли наші ввійшли через амбразури, кілька росіян, які були між виступом і цим бруствером, відступили за останній або зайшли за траверси для захисту. З них вони кинули швидкий вогонь по парапету виступу, який був переповнений людьми Другої та Легкої дивізій; і вони почали відкривати вогонь у відповідь, не просуваючись і не атакуючи. За нижніми траверсами біля основи Редана стояли стрільці, які вели жорстокий вогонь. Нерухомість наших солдатів і слабкість вогнепальної зброї, від наслідків якої ворог був добре захищений, спонукала росіян утриматися. Даремно офіцери голосом і прикладом закликали наших бійців розчистити роботу. Люди, більшість з яких належали до полків, які постраждали в окопах, і були знайомі з традиціями 18 червня, мали враження, що Редан був сильно замінований і що, якщо вони просунуться, їх усіх підірвуть. Офіцери впали, віддані ворогові своєю відвагою. Чоловіки різних полків змішалися разом у нерозривній плутанині. Усі бригадири, крім полковника Віндхема, були поранені або стали непридатними для керівництва атакою.