Був майже впевнений, що великого складу провіанту не існувало, а також що його ніколи не існувало, навіть на початку облоги поблизу. Попередньої зими росіяни — які, безсумнівно, ніколи не думали про таку тривалу облогу і, ймовірно, взагалі ніколи не мріяли про атаку з суші чи не дбали про швидке відбиття будь-яких морських сил, спрямованих проти їхньої великої фортеці, — мали постійний потік припасів, що стікали до міста. Стверджувалося, що вони скористалися літом, щоб відкладати запаси; але посуха того сезону була такою ж несприятливою для такої операції, як вологі, холодні та важкі дороги взимку; і, хіба що на верблюдах, які могли зробити мало, транспортування було дуже важким. Втрата тяглових і в’ючних тварин, мабуть, була величезною, а зношеність погано зроблених возів — пропорційно великою. Головним мотивом утримання позицій було те, що переговори будуть вестися більш сприятливо тієї зими, поки ворог матиме опору в Криму, ніж якби вони відійшли, залишивши нам гарнізони Севастополя та Сімферополя.
15 жовтня війську було наказано бути зі зброєю о пів на 5 ранку; робочі групи, для залізниць, доріг тощо, щоб прийти на чергування о 9 замість 8 ранку: це останнє послаблення було надано для того, щоб дати чоловікам час поснідати та підкріпитися після черги.
Пізно ввечері в середу (17 жовтня) резервну колону боєприпасів попередили, щоб вона була напоготові рано вранці, оскільки була ймовірність нападу. У четвер вдень (18 жовтня) французи вишикувалися в долині Чорної, очікуючи ворога, який не прийшов. Близько полудня відбулося нове переміщення військ; і було повідомлено, що було видно великі маси росіян, але ворог не показувався.
У суботу вдень, 20 жовтня, наші союзники пригостили росіян прекрасним видом на імператорську гвардію на кавалерійській рівнині Балаклави. День був чудовий, і поні були реквізовані, і жодного кінця червоних курток, упереміш із синіми кавалерійськими сукнями, не було видно, що сходяться з усіх точок до плацу. Гренадери, єгері, зуави, інженери та артилерія гвардії були витягнуті на рівнині. Генерал М'Махон, а за ним численний штаб, до якого тимчасово приєдналися сер Колін Кемпбелл і велика кількість англійських офіцерів, щохвилинно інспектували це. Гренадери виглядали войовничо й імпозантно у своїх довгих блакитних мундирах і високих ведмежих шкурах; егері розумні та активні у своєму чудовому та службовому костюмі; зуави, як завжди, мальовничі й ефектні. Єгері та зуави викликали захоплення у наших офіцерів. У той час вони були, мабуть, найдосконалішими солдатами у світі — я маю на увазі не лише бойові якості, але й військові якості та одяг, спорядження, здібності до маршу та витривалість — усе, коротше кажучи, що становить досконалість солдата.