Іноді з вершини пагорбів було добре видно місто з його білими будинками, що сяяли на сонці. Весь день пароплави здійснювали диверсію, обстрілюючи форти Стар і форт Константайн, але на такій великій дистанції вони не могли завдати страт; однак вогонь привернув увагу росіян. Вони не зробили жодної спроби перервати наш прогрес. У ході нашого інарха багаж був відправлений занадто далеко вліво і втягнувся в лінію французьких і турецьких військ, які йшли по наших флангах. Лорд Реглан і його штаб поїхали (за звичкою) заздалегідь і розвідали Севастополь. Вони були поблизу північно-східного форту; але по них не стріляли, незважаючи на те, що вони були в межах досяжності.
Роботи, які керували гирлом Бельбека, були незначними, і їх міг легко замовкнути флот. Очевидець, який служив у російській армії, стверджує, що всі війська, коли вони прибули з південного боку 20 і 21 числа, переправилися на південний захід, крім Тайутинського полку. Такий рух створив би враження, що росіяни очікують спуску на південний бік або готові утримувати цей бік проти півночі, якщо союзники захоплять Сіверну та північні форти. Єдина підготовка, здійснена для оборони Сіверної 22 числа, була така: — Тайутинський полк, чотири батальйони; чотири батальйони складів 13-ї дивізії та один батальйон матросів, усього близько 6000 чоловік, були розміщені для гарнізону, який був у дуже поганому стані та погано озброєний. Вони отримали наказ відійти підземним проходом довжиною 4000 футів до узбережжя моря на випадок, якщо ворог нападе енергійно. 23 числа, виявивши, що їх не тиснуть і не переслідують, росіяни відкинули дванадцять батальйонів, дві польові батареї та полк кінноти до Бельбека, і одного разу, здавалося, планували виступити проти нашого флангу. Однак вони відмовилися від цього; а 24-го вони звернули свою увагу на оборону мосту через Черну, в Інкермані, на яку вивели чотири польові і чотири облогові гармати, а війська, що були на Бельбеку, і 16-та дивізія, кавалерійська частина 14-ї дивізії і т. д. перейшли через Черну через Трактирський міст і піднялися до Маккензі. хутір, звідки вранці 25-го вони спустилися в Отукой, на Бельбек, і рушили до Баксcliiserai очікувати розвитку подій, до нього приєднався князь Горчаков з рештою російської армії Альми. Війська, залишені в Севастополі, за винятком спорядження флоту, складали чотири батальйони резерву 13-ї дивізії, яка серйозно постраждала на «Альмі», чотири батальйони складів 13-ї дивізії та третій батальйон Тайутінського полку, у всіх дев’ять слабких батальйонів.