колег, або на військового цапа відбувайла, відомого як «система». Коли кожен з метою самозахисту вимахував пером або язиком проти свого брата, він робив сумні розриви в мантії офіційної відповідальності та секретності. Навіть у Росії преса, на власний подив, була покликана висвітлювати заслуги капітанів і пояснювати великі стратегічні операції; і громадськість там читала в офіційних органах свого уряду майже те саме, що й наша британська громадськість у свідченнях, наданих комісарам Челсі. Багато з того, що було приховано, виявилося. Ми знаємо більше, ніж робили; але ми ніколи не дізнаємося всього.
Я використовую короткий дозвілля, щоб уперше переглянути листи, написані за дуже важких обставин, і переписати ті їх частини, які стосуються найважливіших дій війни. З того дня, як гвардійці висадилися на Мальті, аж до падіння Севастополя й фактичного завершення війни, у мене була лише одна коротка перерва відпочинку. Я був із першим загоном британської армії, який ступив на турецьку землю, і мені пощастило висадитися з першим у Скутарі, у Варні та в Старому форті, бути присутнім в Альмі, Балаклаві, Інкермані, супроводжувати Керченську та Кінбурнську експедиції та бути свідком усіх великих подій облоги — штурму Севастополя та битви при Черна. Ще більшою моєю долею було те, що я зміг залишити Крим з останнім загоном нашої армії. Моє щире бажання полягає в тому, щоб сказати правду, наскільки я це знав, поважаючи все, чому я був свідком. У мене не було іншого виходу, як писати повноцінно, вільно, безстрашно, бо це був мій обов’язок, і, наскільки я міг і міг, його виконував. Було багато виправлень і багато версій інцидентів під час війни, надісланих мені з різних рук — багато з них тепер холодні назавжди — якими я скористався, але ця робота головним чином базується на листах, які, з дозволу власників «Таймс», мені було дозволено представити громадськості в новій формі.
W. II. РАССЕЛ. Липень 1858 р.
ПЕРЕДМОВА ДО ВИДАННЯ 1876 РОКУ.