Частина 33

Якби вогонь пролився з небес на віддане місто, його знищення не було б більш повним. Снаряди княжих дворів, що залишилися на французькому боці міста, були розбиті на атоми російськими батареями з північного боку; театр був зруйнований, а прекрасна церква Св. Петра і Св. Павла покладена в руїни тим самим непримиренним ворогом; і вони скерували особливі залпи пострілів і снарядів по пам’ятнику одному з їхніх військово-морських героїв, який помітно стояв перед красивим маленьким кіоском посеред саду, до якого було чудово під’їхати з місця за фортом Ніколас красивими сходами, нині зруйнованими. На чотирикутному постаменті з деякими претензіями, що підтримує антаблементи з алегоричними пристроями, і прикрашеному на вершині цуценям, було написано, коли я вперше це побачив, ім’я «Казарський» і дати 1829 і 1834, із зазначенням, що пам’ятник встановлено на його честь. Більшість листів було вкрадено та вибито; і якби вогонь з півночі не припинився, сам постамент зник би також. Французький гарнізон, дещо пригнічений безперервним вогнем по місту, який, однак, завдав ні їм, ні нам лише невеликої шкоди, побудував із уламків будинків дуже охайний квартал всередині стін. Хатини, з яких він складався, складалися з дерева, розташовані в правильні ряди, із звичайною вуличною номенклатурою в цих частинах світу. Незнайомець, який зупинився, щоб оглянути його з сусідньої височини, введений в оману побіленими й оштукатуреними стелами будинків, міг подумати, що Севастополь усе ще місто; але коли він ішов його порослими травою, безлюдними вулицями, утвореними безкінечними рядами поодиноких стін, будинків без дахів, на яких не було видно жодного шматка деревини, від порогу до карнизу; коли він побачив великі кратери, що зяяли, наполовину заповнені купами тесаного каменю, нагромадженими нерівномірними масами; коли він дивився на кургани зі зруйнованої кам’яної кладки, колись грізні фортеці, які, так би мовити, були перетворені на пил і порох; коли він натрапляв на уламки імператорських будівель, щоб зазирнути у великі затоки, завалені сміттям, які позначали місце великих доків королеви Евксинської; бачив гнилі щогли та корпуси затонулого військового флоту, який там вирощувався; коли він помітив, що те, чого не пощадив гнів ворога, швидко руйнується під вогнем його друзів, і що церкви, де вони поклонялися, театри, громадські пам’ятники, були спеціально відібрані для практики російських артилеристів, ніби вони симулювали змагання на знищення з союзними арміями, — він, безсумнівно, дійшов би висновку, що історія світу не давала такого автентичного приклад знищення великого міста. Звичайно, важко повірити, що це місце колись стане доступним для зведення будинків або будівництва доків; але я ні в якому разі не впевнений, що величезні ресурси фізичної праці, якими володіє уряд Росії, про що саме ця боротьба дала нам усім такі вражаючі докази, у Карантинній батареї, Центральному бастіоні, Бастіоні дю Мат,