Тим часом генерал сер де Лейсі Еванс у найбільш майстерний і галантний спосіб виконав його вказівки і разом з бригадою Пеннефатера форсував російський центр і правий центр. Друга дивізія наступала на тому самому рубежі, що й дивізія принца Наполеона, до палаючого села Бурлюк. Сер Де Лейсі Еванс відокремив 41-й і 49-й полки бригади Адамса і батареї Тернера праворуч від села, яке стало непроникним через полум'я, і наказав їм форсувати прохід. Брід попереду був дуже глибокий, а береги погані й високі, захищені сильним вогнем; полки втратили понад 40 чоловік у річці та на її берегах. Генерал став на чолі решти полків і повів їх ліворуч від села до річки; але, маючи досвід війни, сер де Лейсі Еванс використовував усі засоби, щоб утримати позицію ворога з найменшими втратами для своїх людей; він прикривав наступ своїх військ вогнем 18 шт. Бригаду Пеннефатра, 30-й, 55-й і 95-й полки, супроводжувала батарея Фіцмайера; але генерал, знайшовши батарею Дакра та батарею Вудхауса, які належали до Першої та Легкої дивізій, розташовані поблизу, скористався послугами, наданими добровільно офіцерів, які ними командували, щоб прикрити просування його людей. 95-й полк, перебуваючи "на крайньому лівому боці бригади, вийшов на міст Бурльонк; 55-й полк, у центрі, мав перед собою глибокий брід і високі береги; а 30-му полку під час просування заважали стіни села та місця для приготування їжі на високих берегах на протилежному боці потоку. Праворуч від 30-й полк прибув до 47-го полку, і в проміжку між цими двома полками їхав сер де Лейсі Еванс. Щойно дивізія вийшла з диму та будинків села, ворог скерував на них надзвичайно жорстокий вогонь — «такого, — каже сер де Лейсі Еванс, — якого бачили, мабуть, небагато найдосвідченіших солдатів», поки вони не дійшли до струмка, який вони пройшли під штормом. ракет, які хльостнули воду в криваву піну, на чолі з полковником Веббером Смітом, зірвалися з мосту та вузького броду саме тоді, коли 7-й, під командуванням полковника Йе, сформувався з іншого боку. Вони були піддані такому ж величезному вогню; вони просунулися, розвіявшись, ліворуч від російського погона, на який атакував Кодрінгтон, і вважають себе тимчасовими викрадачами рушниці ліворуч від робіт. 55-й і 30-й, очолювані полковником Уорреном і полковником Гоуї, піддані повному обстрілу двох батарей і шести батальйонів, розташованих по боках ярів і на схилах над ними, поводилися з помітною хоробрістю, але не могли справити враження на суцільні маси ворога. За короткий час 95-й втратив 6 офіцерів убитими, полковника і майора та 9 офіцерів пораненими, і більше 170 чоловік. 55-й мав 128 втрат, 8 з яких сталися серед офіцерів і 3 з яких були смертельними; 80-й полк втратив 150 офіцерів і солдат.
Частина 8
сторінка 163/722