Ймовірно, було дві причини для ретельності, з якою інженери вимірювали свої заряди. Одна з них полягає в тому, що, залишивши доки обтяженими й засипаними власними руїнами, вони заповіли будь-якому майбутньому відбудовнику важче завдання, ніж якби вони розкидали кам’яні облицювання далеко й уздовж, а прірви залишили відносно чистими. Друга причина полягає в тому, що сильнішими вибухами вони, ймовірно, зруйнували б будівлі, повалили б стіну верфі (яка вже хитається та втрачає каміння зі своєї вершини, коли вибухає міна), і, можливо, спричинили б аварії. Росіяни часами стріляли дуже багато, але хоча їхній вогонь інколи був досить влучним, снаряд за снарядом падав у доки, вони завдавали невеликих втрат. З нещасних випадків, що сталися внаслідок вибухів, одна мала особливий характер. Стався вибух біля воріт доку, і кілька саперів були зайняті на дні шахти за сорок чи п’ятдесят футів від нього, коли отруйний газ, утворений вибухом, увійшов до галереї, просочуючись крізь землю. Ефект був поступовим — чоловіки один за одним ставали запамороченими, а деякі з них втратили чутливість. З нескінченною жвавістю та відвагою унтер-офіцери та солдати спускалися в вал, витримуючи небезпеку, яка здавалася ще більшою, оскільки її масштаби та природа були невідомі, щоб допомогти своїм товаришам, і коли вони спускалися, вони, у свою чергу, були подолані наступальним газом. Майор Ніколсон і лейтенант Грем також загинули та постраждали. Перший був непомітний, коли, підтриманий своїми людьми, він досяг вершини валу, і минув деякий час, перш ніж він одужав. Якщо підсумувати аварію, то одна людина загинула, а семеро-восьмеро серйозно постраждали, але одужали. Чоловік спустився в шахту після аварії, тримаючи в роті кінець труби, через яку до нього накачували повітря, і він безкарно ходив і збирав шапки чоловіків і речі, які вони залишили.
Кількість пороху, використаного під час вибуху форту Ніколас, становила 50 000 кілограмів, або 100 000 французьких фунтів. Подвійну кількість знайшли під фортом, коли інженери почали свою роботу. Це був не єдиний прихований склад порошку, який французи виявили у своїй частині Севастополя. Намір полягав у тому, щоб усі міни вибухнули одночасно, а те, що вони цього не зробили, пояснювалося якоюсь несправністю запобіжника Бекфорда, відомого серед французів як le cordon Anglais. Ефект, однак, був дуже гарний, і нічого не могло бути більш повним, ніж знищення. Можна сказати, що операції проти доків розпочалися наприкінці листопада, оскільки, хоча вони почалися раніше, роботи були швидко призупинені та відновлені лише у зазначену вище дату. Французи зробили свою роботу чотирма вибухами; в англійців їх було шість, окрім другорядних невеликого обсягу.