У приготуванні страви сусіди обіграли нас. Одного вечора я взяв участь у розкішному бенкеті в наметі гвардійського офіцера, основним продуктом якого була гуска, куплена за золоте яйце в Балаклаві, але яка набула стільки різних форм, і була така гарна й дивна в усьому — натрапивши на одного як на опору, знову набувши форми гіблота, який зробив би честь Філіпу, і знову з’явилася як вишукана маленька платівка з присмаком вальдшнепів, що ім'я художника відразу стало затребуваним.
НОВИЙ РЕЦЕПТ ПРИГОТУВАННЯ БАРАНини. 219
Це був зуав з похмурою головою, який стояв біля дверей намету, пишаючись тими похвалами, які йому висловили, аніж тими кількома франками, які він мав отримати за свої послуги, «позичених», як він сам, на день від капітана його роти.
Через кілька днів — це були різдвяні часи, чи мало бути так — відбулася вечеря в іншому дружньому наметі. Капітан самаритянського моря приніс ласу їжу з англійською баранячою ногою, ящиком консервованої ріпи та дикою качкою. Зголоднілі, як мисливці, маленька група зібралася в призначену годину, сповнена очікуваних насолод і доброї їжі з батьківщини. — Бенкс, принеси вечерю, — гордо сказав господар своєму шеф-кухарю. Гості розсадилися — покривало поставили на стіл — його з ентузіазмом зняли, і ось! там лежала качка, обгоріла, суха, як вугілля, посеред купи ріпи. «Я завжди їв вурст, — захищався нещасний злочинець, коли він на час знімав жертву. Потім він приніс суп, який був чудовий, особливо буї, але ми не могли їсти суп всю ніч, особливо коли чекала баранина. «Ну, Бенкс, принеси баранячу ногу». "Вау, цур?" «Бараняча ніжка, і подивися гостро, чуєш? Сподіваюся, ти не зіпсував і цього. «Нещасна істота справді зварила баранячу ногу в супі, нарізавши її великими скибками, щоб вона містилася в горщику!