Генерал Бонапарт; але результати несуть із собою вагу незворотного вердикту, який приймається нащадками через довгий час після того, як кліки, заздрість і ворожнеча минули назавжди. Тепер, не будучи членом кліки, не маючи можливих ревнощів і будучи вільним від найменшої ворожнечі, я можу запитати, чи був якийсь із союзних генералів на «Алмі» якийсь генерал? У нас є лорд Реглан, такий же сміливий, такий же спокійний, такий же благородний, як будь-який джентльмен, який коли-небудь володів Англією як своєю батьківщиною, — бігає риссю перед своєю армією, серед потоку яєць, «так ніби він їхав по Роттен-Роу», люб'язно киваючи кожному, залишаючи своїх генералів і людей боротися з цим якнайкраще, перетинаючи потік крізь французьких стрільців, не знаючи того, що куди він прямував або де був ворог, доки доля не привела його до невеликого пагорба, звідки він побачив кілька російських гармат на своєму фланзі, після чого він надіслав наказ про гармати, здавалося, здивований, що їх не можна перетягнути через потік і піднятися на пагорб, що створювало труднощі для вільного вершника — потім, галопом приєднавшись до гвардійців, перш ніж вони атакували, і виявив, що вони закінчилися, коли він був у западина землі. Що стосується способу, в якому ми вели атаку, то тут була величезна відвага, самовідданість і мужність і, за словами присутніх військових, немалий безлад. З легкою дивізією поводилися дивно. Сер Джордж Браун, чий погляд був настільки байдужим, що йому довелося попросити одного зі своїх офіцерів перевести його коня через річку, здавалося, не знав, де знаходиться його дивізія, і дозволив бригадиру Буллеру вирушити з двома полками своєї бригади, залишивши третій приєднатися до бригади Кодрінгтона. Чоловіки зібралися разом на іншому березі річки під хребтом і залягли там на сім чи вісім замість двох глибин, так що, коли вони піднялися й вели вогонь, їхній фронт був маленьким, і ефект зменшився. Тоді їх повели прямо до гармат у розгубленій масі; коли вони потрапили в батарею, вони залишилися без опори, так що ворог змусив їх відмовитися від утримання і зміг відновити роботу. Легка дивізія, щоправда, завадила батареї, але все-таки ворог міг вести вогонь над головами колон з пагорба. Однак Альма була виграна. Менщиков відступав, і весь світ був перед нами ввечері 20 вересня. Незалежно від того, чи мали наші генерали хоч якесь передбачення щодо того, яким мав бути цей світ — якими мали бути плоди перемоги чи шанси на катастрофу — нехай історія війни одного майбутнього повідомить світові.
Частина 9
сторінка 168/722