Частина 1

Можна було побачити довгі ряди верблюдів, навантажених міхами з вином, ракією та кукурудзою, які переслідували курними дорогами та мандрували брудним базаром, а диких селян із стадами маленьких кудлатих поні, що годину за годиною юрмилися, щоб продати продукцію, яку вони везли, і звірів, які їх несли. Замість піастрів вони почали вимагати ліри, шилінги, фунти й наполеони, а також проявили винахідливість у мистецтві продажу коней і лікування їх, що робило б честь йоркширцям. Ті, кому не пощастило мати пайок, рано-вранці мали отримати в пекарнях місцевий чорний хліб грубого помелу, і після невеликої підготовки його не можна було їсти. Вино, яке раніше складалося з двох або трьох піастрів (4±d. або 5d.) за пляшку, незабаром було продано за Is. 6d. або 2 с. М’ясо було поганим і дорогим, яловичина дуже нагадувала грубе червоне дерево; баранина була краща, але дуже пісна. Яйця ставали дефіцитними та дорогими внаслідок ударів армії щодо виробників. Молоко було предметом найвищої розкоші, і його можна було побачити лише на столах великих людей; і єдиною спробою масла було згіркле сало, упаковане в сильно пахучі мішки з верблюжої шерсті. Було справді чудово, що жоден англієць не мав достатньої заповзятливості, щоб вирушити до Галліполі з запасом зручностей і табірних речей. Один чоловік заснував магазин, де погане іноземне пиво продавалося як англійський ель на Is. 6d. пляшка; тверда маленька стара шинка Yankee принесла приблизно 20s.; коньяк був дуже дорогий, дефіцитний і поганий; бекону не можна було їсти, за винятком великої удачі та великих витрат; а голландські сири продавалися по 8 с. кожен. Запас шорно-сідлярських виробів був би негайно викуплений імпортером за дуже вигідними ставками; і в Англії навряд чи було предмета загального користування, яким не можна було б позбутися з дуже значним прибутком.