щоб врятувати його від пограбування та пограбування. Насправді будинок належав князю Воронцову, а ангелом-охоронцем був літній слуга князя. Будучи паралітиком, він залишився позаду; і добре служив у своєму кріслі. Казали, що будинок князя Воронцова перебуває під захистом англійців і французів. Чи його захищали тому, що він був принцом, чи просто тому, що він мав бути дружнім до англійців і пов’язаний із деякими англійськими родинами? Сер Джордж Браун, напевно, не відчував природної симпатії до чистої аристократії або до чогось іншого, крім чистої демократичної армії та військової удачі. Можливо, це було — ні, це було — правильно — врятувати будинок князя Воронцова, але хіба не було б так само правильно захистити майно якогось жалюгідного російського механіка, який залишився в місті, довіряючи нашому милосердю, і якого розорили кілька жорстоких матросів? Князь Воронцов мав багато палаців. Його дружні почуття до Англії були, в кращому випадку, відомі лише небагатьом і, звичайно, не мали значення для французів, тому що ці почуття, якщо вони взагалі існували, датувалися періодом, що передував справжньому entente cordiale, і свідчили про щось інше, крім доброї прихильності до французів. Проте будинок поки що був у безпеці, і якщо ми шкодували, що музей розграбували, ми могли б пишатися, що палац врятували. Сліди марного руйнування, безглуздого насильства й образи були надто численними й надто тривожними, щоб ми могли довго спочивати над видовищем цього незайманого палацу.
Тиша і безлюдність місць, які ще кілька днів тому були переповнені людьми, були надзвичайно болючими і сумними. Їх можна було знайти на кожній вулиці, майже в кожному будинку, за винятком тих випадків, коли в будинках лунав гомін джентльменів, які грали на піаніно або ламали меблі, або коли в стінах тріщало полум’я. У деяких випадках люди піднімали прапор Франції чи Сардинії, щоб захистити свої будинки. Цей поганий пристрій незабаром було виявлено та виведено з ладу. Було вражаюче виявити, що найскромніші житла не втекли. Вони, мабуть, були захоплені просто з метою обурення та з любові до пустощів, бо найжалюгідніший із людей міг майже не сподіватися знайти в них здобич, гідну його уваги. /> Наступний уривок із «Загального після наказу», який вийшов згодом, дає короткий виклад операцій, здійснених нашим експедиційним корпусом: —
«Бердянськ знищено, з ним чотири бойові пароплави.
«Арабат, фортеця з тридцятьма гарматами, після півторагодинного опору, вогнем наших кораблів підірвався магазин.
Гренічі відмовився капітулювати і був підпалений снарядами. Дев'яносто кораблів у його гавані були знищені, з кукурудзою та запасами на суму 100 000 фунтів стерлінгів.